Проблема «північних територій», як їх називають у Японії, має глибоке історичне коріння, що сягає часів Другої світової війни. Після поразки Японії в 1945 році, Червона армія зайняла Курильські острови, і вони увійшли до складу Радянського Союзу. Незважаючи на це, Японія продовжує наполягати на своєму суверенітеті над чотирма південними островами Курильської гряди: Ітурупом, Кунаширом, Шикотаном та Хабомаї. Цей невирішений територіальний спір є основною причиною відсутності мирного договору між Росією та Японією.
Історичний контекст конфлікту
До 1945 року острови належали Японії. За підсумками російсько-японської війни 1904-1905 років, половина південного Сахаліну відійшла Японії, а Курильські острови були їхньою власністю без жодних претензій з боку інших держав. Цікавим фактом є те, що до 1944 року японці видобували нафту на радянській частині Сахаліну за дозволом Йосипа Сталіна, навіть попри триваючу війну.
Після завершення Другої світової війни, внаслідок Курильської операції, острови перейшли під контроль Радянського Союзу. Це була частина загального переділу територій переможцями у війні. Багато територіальних змін відбулося після 1945 року, включаючи перейменування Кенінсберга на Калінінград та передачу Данцига (нині Гданськ) Польщі. Порядок, встановлений після Другої світової війни, базувався на непорушності кордонів, але цей порядок був порушений, зокрема, анексією Криму.
У 1956 році між СРСР та Японією була підписана спільна декларація, за якою Радянський Союз зобов'язався повернути острови Шикотан та Хабомаї. Однак, Японія наполягала на поверненні чотирьох островів, включаючи Ітуруп та Кунашир. Складність полягала в послідовності дій: СРСР пропонував підписати мирний договір, а потім передати острови, тоді як Японія вимагала спочатку передачі островів, а потім підписання мирного договору. У 1960 році, після укладення договору про безпеку між США та Японією, що дозволив американцям розміщувати свої бази на території Японії, питання передачі островів було остаточно відкладено.
Сучасна позиція та наслідки
На сьогодні Курильські острови залишаються територією Російської Федерації, а Японія продовжує претендувати на чотири острови. Між країнами досі не укладено мирний договір, що формально означає стан незавершеного військового конфлікту. Відсутність мирного договору накладає певні обмеження на співпрацю між країнами, зокрема, щодо інвестицій.
З японської точки зору, повернення островів є питанням національної єдності. Попри різноманіття політичних сил у Японії, питання «північних територій» об'єднує все японське суспільство. Росія, у свою чергу, розглядає острови як невід'ємну частину своєї території, отриманої за підсумками Другої світової війни. Візити російських посадовців на острови, такі як Путіна, Медведєва чи Мішустіна, викликають обурення в Японії, яка називає ці території «незаконно окупованими».
Стан самих островів, за словами тих, хто їх відвідував, залишає бажати кращого – це «розвал» і «мерзота запустіння». Загальна кількість населення, ймовірно, не перевищує кількох десятків тисяч осіб. Якщо Росія прагне підписати мирний договір з Японією, їй доведеться піти на поступки та передати чотири спірні острови. В іншому випадку, мирний договір не буде підписано, а статус-кво збережеться.