Депортація українців з ЄС: чи загрожує примусове повернення військовозобов'язаним?

Новини

16.08.2026 13:26

Игорь Блохин, джерело: «Facenews»

Новини

З початку серпня 2026 року новоприбулі громадяни України чоловічої статі мобілізаційного віку (від 23 до 60 років) в країнах Європейського Союзу не отримують статус тимчасової захисту автоматично. Для його отримання необхідно надати документи, що підтверджують виконання військового обов'язку або законність виїзду з України. Особи, які перетнули кордон поза пунктами пропуску, не зможуть довести легальність виїзду та, ймовірно, отримають відмову у захисті за спрощеною процедурою. Проте, це не означає автоматичну депортацію.

Відмова у наданні тимчасового захисту, яка є директивою ЄС (параграф 24), та фізична депортація до України – це абсолютно різні юридичні процеси. Невизнання статусу тимчасового захисту не тягне за собою автоматичну депортацію. Так само, незаконне перетинання кордону саме по собі не призводить до негайної депортації. Однак, існують нюанси: якщо особу, яка незаконно перетнула кордон, затримали, вона не заявила про міжнародний захист і веде себе неадекватно, держава може ініціювати міграційні процедури, включаючи встановлення особи, розгляд справи щодо незаконного перетину, рішення про повернення та, за певних обставин, видворення.

Принцип неможливості видворення та міжнародне право

Важливо пам'ятати про принцип non-refoulement, закріплений у Женевській конвенції. Він означає заборону примусового повернення особи до країни, де їй загрожують переслідування. Міжнародне право може стати перешкодою для депортації. У випадку, якщо особа, перетнувши кордон незаконно, одразу здалася владі та заявила про необхідність отримання захисту згідно з Женевською конвенцією, про примусове видворення не йтиметься, навіть за відсутності підстав для статусу біженця. Процедура розгляду такої заяви може зайняти кілька місяців.

На відміну від тимчасового захисту, який є масовим явищем для українців, розгляд справи про надання притулку за конвенцією відбувається індивідуально і займає значно більше часу. Важливо зазначити, що жодна країна ЄС не має юридичного обов'язку повертати громадян України додому. Для виникнення такого обов'язку потрібні двосторонні міжнародні договори, які б чітко регламентували безальтернативне повернення, проте навіть у такому гіпотетичному сценарії залишається чинною Женевська конвенція з її принципами.

Європа в «капкані» міграційної політики

Ситуація, коли ЄС з одного боку дотримується міжнародних конвенцій та прав людини, а з іншого – прагне допомогти Україні повернути своїх громадян, створює своєрідний «капкан». Депортація осіб, які шукають притулку, ставить під сумнів послідовність ЄС у застосуванні міграційних правил до інших категорій іноземців, зокрема з Африки та Близького Сходу. Це явище, коли ЄС виконує функції зовнішнього мобілізаційного контролю за громадянами України, називають безпрецедентним в історії міжнародного міграційного права. Жодна інша держава не делегувала іноземним урядам функцію контролю за своїми громадянами на їхній території, і жодна нація не опинилася в статусі, коли базове право на захист від війни обумовлене дозволом власної адміністрації.

«Україна стала єдиною державою у світі, що змусила ЄС фактично виконувати функції зовнішнього мобілізаційного контролю за її ж громадянами. Те, що відбувається з українцями в країнах ЄС у 2025 та 2026 роках це безпрецедентне явище в новітній історії міжнародного міграційного права. У сучасної людини іншої національності, групи біженців чи категорії іноземців, до яких застосовувались подібні вимоги, жодна інша держава не делегувала іноземним урядом функцію контролю за своїми громадянами на їх хній території і жодна інша нація не опинилася в статусі коли базове право на захист від війни обумовлено дозволом власної адміністрації.» — Адвокат Денис Кешкен (цитата з Facebook).

Важливо розуміти, що можливість звернення за притулком зберігається в системі ЄС, і отримання тимчасового захисту не виключає подання заяви на міжнародний захист. Навіть якщо в отриманні тимчасового захисту відмовлено, це не означає автоматичного примусового повернення до України. Відмова у притулку також не гарантує автоматичної депортації.

Роз'яснення щодо депортації та практичні поради

Відповіді з міністерств внутрішніх справ європейських країн часто містять загальні фрази. Наприклад, громадяни України, які незаконно перебувають у Німеччині, можуть бути депортовані, якщо існують загальні правові підстави для видворення іноземців. Незаконним перебуванням вважається перебування на території країни понад 90 днів без статусу захисту. Ключовим питанням є спосіб потрапляння особи до країни. Якщо особа виїхала з України поза пунктами пропуску, не звернулася за захистом у Польщі, а потім перебувала в Німеччині без документів, її повернення можливе. Однак, якщо особа легалізувалася у Польщі (не обов'язково через статус захисту) і далі подорожувала, вона має право перебувати в ЄС до 90 днів без порушень.

Таким чином, непозбавлення тимчасового захисту в Європі не тотожне примусовій депортації до України. Це різні процедури, і шанси на примусову депортацію, за певними винятками, є низькими. Рекомендується знайти міграційного адвоката у країні перебування. Він зможе допомогти легалізуватися, використовуючи норми внутрішнього законодавства та міжнародного права. Рішення про депортацію базуються на внутрішньому законодавстві, і для її здійснення потрібно багато порушень. Не слід забувати і про Женевську конвенцію та принцип невозвращення.