Головком ЗСУ Михайло Драпатий представив маніфест: "Люди – найцінніша бойова спроможність"

Центральною тезою документа є твердження, що "найціннішою бойовою спроможністю Збройних сил є люди, наші люди. І кожен командир зобов'язаний їх берегти". Наголошується, що турбота про людей є невід'ємною від бойової ефективності, а є її основою. Війна вимагає рішучості, але не безсудності. Документ підкреслює, що визнана, проаналізована та виправлена помилка стає досвідом, а не призводить до катастрофи, що відрізняє українську армію від російської. Ця зміна парадигми спрямована на побудову сучасної, ефективної та стійкої армії, здатної забезпечити суверенітет і подальший розвиток держави.

Принципи модернізації та делегування

Головком Драпатий розмежовує своє бачення управління від традиційної практики, де помилки призводять до катастроф. Він наголошує на важливості визнання та виправлення помилок як джерела досвіду та розвитку, що є суттю модернізації. Одним з ключових принципів є делегування повноважень, яке створює сильних командирів та військо рівних, а не систему негативної селекції. Замість прямого втручання в кожний бій чи операцію, командування здійснюватиметься через задум, з вимогою відповідальності та очікуванням ініціативи від командирів на місцях. Цей підхід відповідає принципу субсидіарності, поширеному в західній управлінській культурі, де рішення ухвалюються на найефективнішому рівні.

Ця реформа управлінської культури, що заходить з боку армії, є унікальною, але логічною в контексті війни. Вартість поганого рішення у війську видна одразу, на відміну від цивільної сфери, де наслідки розмиті. Це робить військо дієвим інструментом для впровадження системних змін.

Кадрова політика та вимоги до командирів

Кадрова частина реформи передбачає, що служба має стати прогнозованою, справедливою та професійною. Рішення щодо призначення, підготовки, проходження служби, ротації, утримання та звільнення базуватимуться на потребах війська, професійності та результатах служби. Хоча термін "демобілізація" прямо не згадується, винесення теми звільнення на рівень принципів головкома є значним кроком. Вимоги до командирів включають чесність, вміння давати правдиві оцінки, берегти людей, скорочувати бюрократію, викорінювати корупцію та створювати середовище для розвитку ініціатив. Важливим є принцип, що кожен командир має залишити після себе підрозділ сильнішим, ніж той, який він прийняв. Штабам ставиться завдання усунути дублювання, зайву звітність та заохочувати офіцерів висловлювати своє бачення, а не мовчати через страх перед наслідками.

«Найціннішою бойовою спроможністю Збройних сил є люди, наші люди. І кожен командир зобов'язаний їх берегти. Кожна невиправдана трата послаблює збройні сили поруч. Ключове формулювання: турбота про наших людей не є окремою від бойової ефективності. Вона є її основою.»

Контекст та виклики впровадження

Поява такого документа має глибоке підґрунтя, пов'язане з особистим досвідом Драпатого, зокрема з рапортом про відставку влітку 2025 року через "кругову поруку і безкарність". Нині ці принципи стають офіційною доктриною. Хоча поява документа є позитивним сигналом, його втілення зіткнеться з різноманітністю управлінських стилів в армії, від модерних до застарілих. Документ сам по собі не змінить систему, але легітимізує прагнення до правди та змін. Виникають питання щодо швидкості узгодження кадрових рішень в офісі Президента, що може гальмувати модернізаційні процеси. Завдання полягає в тому, щоб принципи, викладені головкомом, не зіткнулися зі стіною політичних чи виборчих міркувань, а отримали можливість для реалізації.

Завершується документ тезою про необхідність досягнення довготривалого та справедливого миру, створивши Збройні Сили, які унеможливлять для агресора думку про напад на Україну. Це означає, що війна закінчиться, коли вартість агресії стане для ворога неприйнятною. Найсильнішою частиною документа називають його людський аспект: структура ламається не через брак ресурсів, а через припинення діалогу та страх говорити правду, що призводить до гниття системи зсередини.