Експерти виділяють три основні фактори, що сприяли розквіту шахрайських кол-центрів в Україні: відсутність незалежних та прозорих правоохоронних органів, їхня схильність до «кришування» та корупції; інтеграція України у світові фінансові процеси за браком ефективної державної політики, що могло б забезпечити законність; а також стратегічна недалекоглядність центральної влади, яка втручається лише тоді, коли ситуація стає критичною. Результатом такого поєднання є «негативний коктейль», коли відсутнє бажання будувати незалежні інститути та вміння ефективно керувати навіть наявними «ручними» структурами.
Спецоперація «Карфаген» та викриття «псевдоканцлера»
4 вересня 2026 року Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) розпочали спецоперацію під кодовою назвою «Карфаген», спрямовану проти шахрайських кол-центрів. В рамках цієї операції було викрито організаторів злочинної діяльності, серед яких – керівник одного зі структурних підрозділів Офісу генерального прокурора, відомий під псевдонімом «псевдоканцлер». Ймовірно, мова йде про заступника начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу генпрокурора Сергія Кропиву, якого затримали у Львові 4 вересня. Він, разом із чотирма спільниками, отримав підозри за створення та участь у злочинній організації та відмивання майна, що передбачає покарання до 15 років ув'язнення.
За версією слідства, схема діяла з середини 2025 року і полягала в систематичному отриманні хабарів за невтручання у роботу шахрайських кол-центрів. За час функціонування було легалізовано щонайменше 40 мільйонів гривень. Значні суми були вкладені в нерухомість, коштовності та автомобілі. Зокрема, близько 12 мільйонів гривень пішли на апартаменти в Буковелі, переоформлені на третіх осіб. Ще понад 10 мільйонів гривень перебували на рахунках близьких осіб під виглядом підприємницьких доходів. Слідство підкреслює, що ці цифри не відображають увесь обсяг грошових потоків, а стосуються лише окремих епізодів. Загальна сума, виявлена у двох окремих епізодах легалізації, сягає близько 90 мільйонів гривень.
Сергій Кропива раніше працював у кіберполіції, потім був заступником голови Одеської обласної адміністрації, а згодом повернувся до прокуратури, де, за версією слідства, і почав будувати схему. 6 вересня Вищий антикорупційний суд (ВАКС) взяв Кропиву під варту до 2 листопада 2026 року з можливістю внесення застави у 120 мільйонів гривень. Іншій фігурантці, Єлизаветі Івахненко, колишній заступниці декана факультету кібербезпеки Одеської юридичної академії, також оголошено підозру. Вона, ймовірно, була тісно пов'язана зі схемою, використовуючи рахунки близьких для легалізації понад 10 мільйонів гривень під виглядом підприємницьких доходів. Її слова з плівок про дорогі подарунки свідчать про спроби приховати люксове життя від слідства.
Інфраструктура тіньового бізнесу та його масштаби
На тлі розслідування виникає питання про масштаби індустрії шахрайських кол-центрів, яка оцінюється приблизно у 60 тисяч працівників та має щомісячний обіг близько мільярда доларів. Ці центри дзвонять до 29 країн, переважно європейських, обманюючи людей, продаючи фальшиві ліки або залучаючи жертв на фіктивні інвестиційні платформи. Така діяльність не лише шкодить репутації України, але й створює значні соціальні проблеми, адже після втрати «ренти» багато людей можуть вдатися до іншої злочинної діяльності. Держава, закриваючи очі на це протягом чотирьох років, фактично дозволила цілим поколінням залучитися до тіньового бізнесу, в той час як прокурорські, ментовські та ДБРівські структури, ймовірно, отримували з цього прибутки.
Існує також додаткова тіньова інфраструктура у вигляді нелегалізованих криптовалют, через які, як вважає автор, проходять значні обсяги коштів. Відсутність чіткої державної політики щодо легалізації таких фінансових інструментів створює «сірі схеми», якими активно користуються шахраї. Зазначається, що в Україні діють близько 2000 кол-центрів, з яких понад 1000 вважаються «білими» – тобто мають силовий «дах» і сплачують щомісячну «абонплату» правоохоронним органам, уникаючи таким чином обшуків та кримінальних справ. Навіть звичайний офіс на 100 робочих місць, з кавомашиною та планами продажів, може приховувати протиправну діяльність. За оцінками, щомісячний дохід від «білих» центрів може сягати понад 20 мільйонів доларів. Структура «Єдиного вікна», де представники різних відомств (СБУ, ГУР, Нацполіції, прокуратури, фінмоніторингу) нібито координували роботу, лише підкреслює системність проблеми. Після приходу нового генпрокурора тариф «абонплати» зріс, що, за однією з версій, могло призвести до конфлікту та передачі матеріалів до антикорупційних органів.
Генеральний прокурор та його спростування
Генеральний прокурор України Руслан Кравченко, чиє ім'я по батькові – Андрійович – збігається з псевдонімом «шефа» з плівок, активно заперечує будь-яку причетність до прикриття незаконних кол-центрів. Він стверджує, що не давав вказівок сприяти такій діяльності та не використовував свої повноваження для цього. Анонсовано відсторонення фігуранта зі складу прокуратури, перевірка двох підрозділів та проведення поліграфів для співробітників. Однак, його тривала відсутність під час обшуків викликала запитання. За словами адвокатів, фото сейфу з готівкою стосується іншого кримінального провадження. Кравченко запевняє, що всі витрати його родини здійснювалися в межах закону та задекларованих доходів, а нова техніка та віза до США були отримані відповідно до встановлених процедур. Однак, суспільство, судячи з реакцій у соціальних мережах, не повірило цим поясненням.
Наслідки для держави та міжнародна довіра
Масштабна діяльність шахрайських кол-центрів, яка приносить мільярди доларів, не оподатковується та не обліковується, становить серйозну загрозу для української державності. Це не лише роз'їдає правоохоронну систему зсередини, але й підриває довіру міжнародних партнерів. Кошти, отримані від громадян Чехії, Латвії, Польщі, Румунії, Канади та США, не оподатковуються і не підзвітні, що створює «чорні каси», які купують посади та впливають на кадрові рішення. Це призводить до повільної «приватизації» державних функцій. Країни-партнери можуть почати розглядати Україну як державу, що не може контролювати свою діяльність, що матиме серйозні наслідки для подальшої допомоги. Вироки у справі «Карфаген» будуть уважно відслідковуватися у Брюсселі, Варшаві та Ризі, оскільки жертвами українських кол-центрів стали їхні громадяни. Реальна реформа полягає не лише у викритті окремих осіб, але й у знищенні джерела фінансування цієї тіньової індустрії, що є набагато складнішим завданням.