«Тебе постійно хочуть убити»: Прикордонники про зустріч із повномасштабним вторгненням

Разом з двома товаришами-прикордонниками він вирушив на позиції 54-ї бригади Збройних сил України. Там він побачив реалії війни, які відрізнялися від уявлень, отриманих з фільмів. Першу добу він перебував у стані шоку, намагаючись зрозуміти, що відбувається. Він став свідком важких поранень, зокрема, чоловіка, якому «дуже порвало руку та щелепу». Під час штурму сусідньої позиції, коли виникла потреба в медичній допомозі, він, незважаючи на мінімальні медичні знання (лише те, що показували на курсах), відгукнувся. За кілька днів він надав допомогу близько 15 пораненим, включно з тяжкими випадками.

Перші бойові досвіди та допомога пораненим

Одного разу до нього привели чоловіка, який отримав осколкове поранення під пахвою від танкового снаряду. Попри тяжкість поранення, чоловік був контужений і не реагував на біль. Солдат побачив глибоку рану, з якої не було сильної кровотечі, оскільки осколок «запекся» до рани. Після надання першої допомоги, чоловіка успішно евакуювали. Подібні поранення та випадки траплялися часто. Прикордонник також згадав перший скид з дрона на цій позиції. Дрон скинув боєприпас, що призвело до поранення плеча у одного з бійців. Навіть маленькі осколки спричиняли неприємні наслідки.

Військовослужбовець згадує командира позиції Олексійчина, якого він називав «Піскін доктор». Після того, як їхню позицію розбили танком, їм довелося відступати з підвалу. Вони зайняли нові позиції, де також отримували поранення. Групи бійців виводили до точки, куди могла під'їхати техніка для евакуації.

Під час відступу з однієї з позицій, де майже нічого не залишилося, він побачив стаканчик кави та сигарету. Це контрастувало з хаосом війни. Під час обстрілу танку, який виїхав прямо на дорогу, до хати, був поранений боєць. Надаючи допомогу, прикордонник ледь не потрапив під обстріл, коли намагався завантажити поранених до бойової машини. Сам він опинився на броні машини, коли навколо лягали мінометні снаряди.

Вони виїхали на кільцеву, де надалі надавали допомогу пораненим, зокрема, одному бійцю з серйозним пораненням голови. Війна змусила його не один раз «похреститись» і зрозуміти, що він може ефективно допомагати людям. Він також згадав про «АГС» (автоматичний гранатомет станковий) як про дуже небезпечну зброю, більш страшну, ніж ствольна артилерія. Він побачив, як ВОГ (універсальний боєприпас) може відірвати п'ятку. Прикордонник згадав знайомство з чоловіком на прізвисько «Душман», який служив на вогневій підтримці. Той спочатку поводився агресивно, але під час війни став для нього опорою.

Бойові дії біля Благодатного та адаптація до війни

Біля Благодатного, де вони опинилися майже в повному оточенні, «Душман», який був «агсником», завдав значних втрат противнику. Проти них наступало близько 15 БТРів чи БМП, піхота висаджувалася і розстрілювала хати. «Душман» використав свій АГС, «нагасивши» близько трьохсот противників, що, на думку прикордонника, «круче, ніж убивати». Після останнього прильоту по даху, коли їх почали оточувати, вони відійшли, використовуючи тактику «двієчками» через паркани, навчену «Васею». Під час відходу їх обстрілювали КПВТ та кулемети.

Після тривалого марш-броска вони дісталися своїх позицій, де вже були розгорнуті ПТРК та кулеметники. У стані хаосу та невизначеності, коли не завжди було зрозуміло, хто є хто, вони змогли просочитися до своїх. Вони зайняли оборону на в'їзді до села, де наступного дня отримали команду на вихід, опинившись в оточенні.

Перед евакуацією вони спалили свою пошкоджену машину, яка вже не підлягала ремонту. У переповненій «капсулі» (ймовірно, автомобіль) вони виїхали вночі. Під час евакуації, що тривала півтора-два години, вони молилися, щоб виїхати цілими. Вони вирвалися з оточення, виїхавши на перегрупування під Курахово. Пізніше, на позиціях біля Серебрянки, де вже тривала позиційна війна, за чотири дні вони нарахували близько 100 прильотів КАБів. Вони займалися роботою на заборону, відбиваючи мінометні обстріли та атаки противника.

Особливо приємним він назвав заїзд на позиції в лісі, де вони з товаришем жили в одній норці. Він відзначив, що там була «якась така атмосферна» війна, яка нагадувала бойові дії в кіно, без такого хаосу, як на початку вторгнення. Військовослужбовець також розповів про новий досвід – переправи на човні через річку Сіверський Донець під обстрілами для доставки БК та провізії. Він зауважив, що з дронами FPV він познайомився саме тоді, і вони вже моніторили річку та зони висадки.

Він згадав про сучасні рішення, такі як логістичні роботизовані платформи, але зазначив, що їхні можливості обмежені. Згадується НРК «Сірко S1», який вже більше підходить для використання як камікадзе, та НРК «Тарган», яку він вважає однією з перших і найкращих за співвідношенням ціна-якість. Прикордонник розповів про успішну евакуацію такої платформи під дощем та снігом, проїхавши 10 км по полям з пультом управління. Це був складний, але успішний процес, який дозволив зберегти техніку та вивезти людей.

Він висловив надію, що після завершення війни зможе розвивати подібні технології для цивільного життя, зокрема, для сільського господарства (агродрони) та водного транспорту (плаваючі дрони). Це допоможе замінити ручну працю та створити нові можливості.