• EUR 31.20 | 31.70
  • RUR 0.45 | 0.48
  • USD 26.50 | 26.80

Володимир Парасюк: Нас ведуть до того, щоб залатати тріщину, яку зробив у системі Майдан

«Партії створюються як один з інструментів для відстоювання державницької ідеології. У нас чомусь інакше»

Володимир Парасюк: Нас ведуть до того, щоб залатати тріщину, яку зробив у системі Майдан

«Сильний президент показує своїй нації, куди ми йдемо», – відзначав у березні цього року в інтерв’ю FaceNews позафракційний народний депутат Володимир Парасюк. Підводячи підсумки 2016-го року під час розмови в кінці грудня, на запитання, куди врешті прямує наша країна, нардеп одразу відповів: «На фабрику «ROSHEN». Парасюк пояснює: «Нас ведуть до того, щоб залатати тріщину, яку зробив Майдан в діючій системі. У цій системі комфортно мати надприбутки і в ручному режимі керувати країною».

Що стосується реальних змін в Україні, то, на думку народного депутата, вона може змінитися у двох випадках – або через персоналії, або через встановлення нових правил та законів, котрі врешті також повинні змінити люди.

Детальніше про те, як необхідно реформувати Верховну Раду, аби вона стала справжнім парламентом, та те, чого Україні вдалося досягнути у 2016 році, в інтерв’ю FaceNews розповів Володимир Парасюк.

За останні відверто непрості для України роки ми звикли постійно говорити про погане, так звані #зради. Однак світ не чорно-білий. Володимире, підсумовуючи 2016 рік, на Вашу думку, що позитивного сталося в Україні?

Електронне декларування – це потужний повномасштабний позитив. Це дуже сильна за своїм змістом перемога. Більше перемог, на жаль, немає. Я дивлюся з точки зору економічної, правоохоронних органів.

У такому випадку є ряд публічних відомств, з яких ми можемо вимагати відповідальності за відсутність позитивних змін. Мова, як мінімум, про Верховну Раду, Кабмін та президента. На кого Ви покладаєте найбільшу відповідальність за відсутність #перемог?

Винні усі, хто сказав, що готовий керувати цією країною після Революції гідності, тобто коаліція, президент і як наслідок – Кабінет міністрів.

Нас ведуть до того, щоб залатати тріщину, яку зробив Майдан в діючій системі

Якщо говорити про Кабінет міністрів, то вперше за багато років у парламенті було вчасно зареєстровано державний бюджет. Незважаючи на те, що Ви відзначали подібну традицію як позитивну, під час голосування за кошторис на 2017 рік утрималися, підкреслюючи, що в документі багато корупції. У чому вона полягає?

Корупція – це значуща причина, через яку я не голосував. Але тут є і економічне питання, тому що зараз «Приватбанк» став державним з навантаженням більше 150 мільярдів гривень на рік для його стабілізації. До того часу нам подавався бюджет з 50-мільярдною діркою в економіці, дефіцитом. Разом це 200 мільярдів. У мене питання – звідки вони візьмуться? В Україні дохідна частина (бюджету, – FaceNews) не може і близько цього покрити, навіть враховуючи всі спецконфіскації, які можна придумати. Тому я розумію, що знову стоїть питання позичати гроші в Міжнародного валютного фонду чи інших установ, які надають такі послуги.

Стосовно корупції, я думаю, що пізніше буде розуміння того, який хабар вимагали ті чи інші депутати для своїх фірм чи керівників. Ми розуміємо, що Гройсман повинен йти на ці кроки, інакше йому не вистачає голосів у Верховній Раді. Тому дали можливість «розпиляти» частину бюджету, і це дуже прикро. В майбутньому ми побачимо, наприклад, уже по тендерах, державних закупівлях, у яких фірм, по яких цінах та що купувалося. Тоді зможемо зі сміливістю казати, якою була ціна політичного хабару.

Володимире, говорячи про бюджет-2017, Ви відзначали: «Мені, чесно кажучи, здається, що Гройсман має бажання зробити щось добре». На чому ґрунтується настільки позитивна оцінка прем’єра?

Він не є політиком-одноденкою. У нього є досить серйозні амбіції, він розуміє, з якої команди, і йому цікавий результат. Я запитував багатьох людей і про Вінницю, і про роботу Гройсмана, коли він був бізнесменом, цікавився його біографією. Тобто, у нього є ця амбіційність. Можливо, вона існує не стільки на патріотичному рівні, як на людському, кар’єрному, тобто довести самому собі, що «я можу це, це і це». Якщо вона співпадає ще й з патріотичними та державницькими міркуваннями, то це взагалі дуже класно.

Тому я думаю, в майбутньому Порошенко точно розійдеться з Гройсманом. Вони не будуть ворогами, але це буде дві різні політичні фігури. Хоча в принципі Порошенко для українського політикуму вже є напівтрупом.

Якщо мова зайшла про президента, то понад півроку назад під час нашого з Вами першого інтерв’ю Ви говорили: «Сильний президент показує своїй нації, куди ми йдемо». Куди, на Вашу думку, ми прямуємо нині?

На фабрику «ROSHEN».

Що це означає?

Нас ведуть до того, щоб залатати тріщину, яку зробив Майдан в діючій системі. Ми зараз знаходимося в протистоянні, коли одні хочуть, щоб ця тріщина збільшилась, і система розвалилась, а другі на чолі з президентом хочуть, щоб ця щілина зникла, і система існувала й далі. У цій системі комфортно мати надприбутки і в ручному режимі керувати країною.

Треба починати з чогось нового

В умовах парламентсько-президентської республіки ручне управління державою має стримувати парламент. Однак Ви неодноразово наголошували, що в Україні є Верховна Рада, але немає парламенту, додаючи, що «нам необхідно будувати правильні традиції». Про які традиції мова?

По-перше, треба змінити Конституцію – забагато депутатів та задовго вони сидять.

На скільки років, на Вашу думку, має обиратися парламент?

На два роки з двома максимальними термінами.

По-друге, мають бути, напевно, жорсткіші правила потрапляння людей до Верховної Ради – і за національними, і за освітніми, і загальнополітичними критеріями. Це має бути парламент з державницькою позицією.

Володимире, однак Ви говорите і про те, щоб візуально реформувати Верховну Раду. В одному з нещодавніх інтерв’ю, наприклад, зазначали: «Будівлю Верховної Ради я би виніс за межі Києва». Думаєте, немає сенсу зосереджувати владні органи в столиці? Що дасть їх «децентралізація»?

Перш за все це не має скочуватись до шароварщини, тобто мають бути новітні будівлі. Вони можуть бути скляними, прозорими. Це одразу створює довіру до влади та розуміння того, що немає чого ховатись.

Якщо брати комплекс заходів, які зробив Радянський Союз, то він це передавав в архітектурі, закриваючись від народу стінами, гранітом. Вони ховались від людей, не були відкритими. Це треба змінювати. Чому я сказав «винести за межі Києва»? Тому що це зручно.

Я не думаю, що всім працівникам парламенту та його регулярним відвідувачам це зручно.

Я розумію, що комусь незручно і не кажу про межі. Наприклад, у нас є прекрасний острів у Києві. Можна зробити там ціле парламентське місто, гарне паркування.

Треба починати з чогось нового. І так з усіма міністерствами. Київ має бути привабливим для інвестора. Усі ці будівлі можна продати інвестору чи здавати в оренду і реально будувати нові правила.

Певно, є і інші способи побудови нових правил суспільної взаємодії у державі. Наприклад, популярності набуває думка, що Україні необхідно широко запроваджувати електронне управління та багато чого переводити в електронну форму. Мовби, це мінімізує людський фактор. Як ставитеся до такої ініціативи?

Я би у теперішній ситуації віддав право приймати рішення комп’ютерам. Не можна передати судочинство на комп’ютерний рівень, але я би взагалі забрав людський фактор з тестувань, комісій. Ми не змінились до кінця, щоби приймати необхідні рішення, все-одно у нас сидить якесь радянське заздрісне зло. У когось воно більше, у когось менше, але у кожного десь є, і ми його викорінюємо. З часом цього не буде, але поки такий важкий період.

Наприклад, комісія по поліцейських – будь ласка, здавай тести. Не здав – до побачення. Пройшов детектор брехні, поліграф – вперед. Це було би дуже правильно, незалежно, і людина не шукала би методів домовитись, тому що з комп’ютером не домовишся.

Власне, Ви нещодавно зауважували, що маєте на меті спрощення діяльності у тих чи інших сферах держави. З яких галузей необхідно починати, в тому числі, адміністративне спрощення?

Економічний сектор, тобто спростити адміністрування малого та середнього бізнесу. Ми розуміємо, що великий бізнес потребує комплексу перевірок, щоб не було зловживань, бо там великі гроші.

Потрібно забрати нікому не потрібні інституції, які дають нікому не зрозумілі висновки. Аби побудувати будинок, у нас має бути одна-єдина інспекція, яка скаже, чи може там бути будинок. Одна, більше не потрібно. Однак, їх десятки.

Так само контролюючі органи. У бізнес має втручатися одна-єдина структура – фіскальні органи, податкова має перевіряти лише на сплату податків та порушення прав працівників, все. У нас же (втручаються, – FaceNews) прокуратура, поліція. Ця каша, інакше її не назвеш, тягне країну донизу, тому я і казав, що половину цих відомств треба раз і на все життя ліквідувати.

Однак це робочі місця.

Скільки?

Певно, немало.

Ми чомусь завжди рахуємо з точки зору негативу, а давайте подивимось з позитивного боку – скільки людей від цього відчує зміни на краще. Будь-які реформи ніколи не давались легко, але якщо ми хочемо змін, то маємо робити рішучі і часто радикальні кроки.

Країна може змінитися у двох випадках – або через персоналії, або через правила та закони

У питанні втручання в бізнес Ви говорили про фіскалів. До нинішнього керівництва Державної фіскальної служби, м’яко кажучи, виникає чимало питань, тож у Верховній Раді зареєстрували постанову про звільнення голови служби Романа Насірова та його першого заступника Сергія Білана. Змінивши цих двох людей, у що особисто я мало вірю, ми змінимо щось у системі?

Якщо поставити туди вольову людину, яка має бажання працювати, тоді є шанс змінити. Навіть у теперішній ситуації є шанс змінити все, що робиться у нас в державі.

Країна може змінитися у двох випадках. Або через персоналії, або через правила та закони. Але ті правила та закони повинні змінити люди, тому я розумію, що нам потрібна критична маса правильних людей, які могли би зараз проголосувати технократичні закони, котрі будуть працювати.

Однак у державі, де працюють правильні закони, має бути і якісний суд, тому що всі глобальні суперечки врешті вирішуються там. Хоча у 2016 парламент і вніс зміни до Конституції в частині правосуддя, вони були сприйняті неоднозначно. Якою Ви бачите якісну судову реформу?

Я вважаю, що у нас судочинство має бути на рівні органу з колегіальним прийняттям рішень, тобто це має бути певного роду маленька держава в державі з дуже потужними традиціями.

Аби запустити це та зробити максимально правильним, можна розглядати лише модель інституту судочинства. Ідеш вчитись, здаєш електронні тести на знання, моделювання ситуацій. При цьому оцінювати тебе має точно не людина. Потім має бути державне замовлення, скільки суддів потрібно, і найкращі мають творити правосуддя іменем України.

Крім того, у суддів повинна бути величезна зарплата, певно, більше, ніж у президента.

У президента не настільки велика зарплатня. Наприклад, у листопаді оклад Петра Порошенко склав 28 тисяч гривень.

Я маю на увазі при нормальному відношенні до життя.

Крім того, це мінімум 10 років тотального та жорсткого контролю суддів на корупцію та зловживання своїм службовим становищем. Тут (необхідно, – FaceNews) прикласти такі технічні моменти, як детектори брехні, аналіз прийняття правильності рішення.

І основне – це відповідальність. Якщо людина прийняла неправомірне рішення, поламала чиюсь долю, то довічне ув’язнення. Це перший крок, а далі можна буде це видозмінювати.

Володимире, для проведення глобальних реформ необхідна підтримка більшості, а Ви позафракційний депутат. Однак нещодаво зазначали: «Я не бачу себе у Верховній Раді без команди. Зараз намагаюся визначитись: буду говорити з якимись політичними силами, які мене і мою невеличку команду візьмуть у їхні списки, чи просто повернусь у громадський сектор. А, може, робитиму якийсь політичний проект». Як можете прокоментувати це зараз?

Я сказав, що не бачу себе без команди у Верховній Раді. Я працюю, в мене є команда, вона ефективна, правильна, пройшла період люстрації, якоїсь внутрішньої перевірки, і залишилися лише найбільш стійкі, чесні та вірні люди.

Тому у Верховній Раді я хочу мати таку команду потужних однодумців. Чи це буде власний політичний проект, чи той, до якого я доєднаюся, не має значення.

Однак чи не можна назвати однодумцями депутатів, з якими Ви, наприклад, спільно працюєте у Антикорупційному комітеті чи над проектами законів? Таких чимало.

Що для мене означає команда? Це не партія і не якась формальна організація. Я не вірю в ідеологію партії, я вірю в ідеологію країни. У нас забули, що партії створюються не заради партії.

Складно очікувати чогось більшого, адже на початку цього року, за словами представників Комітету виборців, в Україні було зареєстровано 316 політичних партій.

Я ж пояснюю: у нас люди готові померти за партію, але не готові пожертвувати трьома гривнями заради України. Партії створюються як один з інструментів для відстоювання державності, державних позицій, тобто державницької ідеології. У нас чомусь інакше.

Наша армія має потужності захистити, відстояти країну в тих межах, у яких вона існує

Аби відстоювати державність, у партій мають бути ще й чіткі та зрозумілі стратегії розвитку України. Однак і тут часто ми не чуємо конкретики. Наприклад, питання Донбасу. Я чула лише два сценарії вирішення конфлікту на сході. По-перше, безальтернативність мінського формату. По-друге, закон «Самопомочі» про визнання тимчасово окупованих територій. Якого варіанту дотримуєтеся Ви?

В мене є своє бачення. По-перше, завершення антитерористичної операції. По-друге, оголошення військового стану на Донбасі, оголошення ворога. Ми визнали Росію країною-агресором, але не зафіксували це у положенні військового протистояння.

Це війна, я правильно розумію?

Це війна.

Чи осилить Україна цю війну?

У захисті – так. Захистити територіальну цілісність держави в межах України – так, а в плані наступу – ні.

Наступу куди?

Пояснюю: наша армія має потужності захистити, відстояти країну в тих межах, у яких вона існує, тобто завершити цю антитерористичну операцію, вигнати всіх росіян. Крапка. Щоб йти в наступ, у нас не вистачає сил і ми не ведемо політику агресивності, ми ведемо політику лише захисту.

Повертаючись до необхідних дій на сході України, чи правильно я розумію, що, на Вашу думку, нам варто завершити АТО та оголосити військовий стан на Донбасі?

Необхідно. Я скажу більше. Може, мене буде хтось засуджувати, але я б Крим повертав також військовими діями. Однак, тут є небезпека, що у росіян, Путіна ставлення до нього як до території Росії. (Якщо, – FaceNews) Ми наступимо, скажуть: «Ви напали на матушку-Россию». Але Крим теж можна повернути, ніхто не забороняв диверсійні розвідувальні групи, ніхто не забороняв займатися пропагандистською діяльністю, проводити такий сценарій, як у 2014 році зробив Путін.

За Вашими інтуїтивними відчуттями повернення Донбасу та Криму – це питання скількох десятиліть?

Донбас – це якраз на десяток років при тому всьому, що три ми вже прожили.

А Крим?

Якщо брати та систематично прораховувати речі, то, звичайно, це може відбутись не так швидко. Якщо брати Господній промисел, то завтра Путін може померти, зміняться геополітичні погляди країни. Подивіться, що в світі коїться.

У чому полягає ситуація, яка зараз відбувається? Наприклад, люди пам’ятають існування Третього рейху, вони в ньому жили. Вони пам’ятають Гітлера, всі події, які відбувалися. Уявіть собі, що після того у цілому світі змінилося якесь бачення, ставлення до життя. От ми знову дожили до того, що людям треба щось інакше, і в Європі змінюється вектор.

Ви зазначали: «Європейці прожили в європейській моделі певний період часу, а тепер вибирають щось інакше. Тому і виграють пропутінські президенти».

Це просто зміна людського мислення, щось нове. Тут включається людський фактор. Чесно кажучи, мені приємно спостерігати за країнами Скандинавії, де все настільки стабільно, вони вибудували правила, що існуватимуть віками, так житимуть і їхні діти. У них зовсім інші принципи життя – вони добрі, правильні. А є країни, котрі завжди щось шукають. І тут питання не в багатстві, а, напевно, в зовсім іншому – в будь-яких змінах. Погана зміна – теж зміна. Це питання філософії.

Давайте підсумуємо. З якими невідкладними проблемами зіштовхнеться у 2017 році, по-перше, Україна як держава, по-друге, український громадянин?

Вибори. Я вважаю, що вибори повинні бути. Це не є поганим варіантом.

Парламентські вибори?

Парламентські, президентські.

І президентські?

Так, я за те, щоб відбулись президентські вибори. А парламентські – це потреба сьогодення, це одна з шестерень, яка у недосконалому механізмі дала збій. Вона і так погано працювала, а тепер взагалі не працює. Цей парламент вже шкодить українському суспільству та державі.

Хоча нинішній склад Верховної Ради Ви називаєте найефективнішим за всю незалежність.

Так, тому що він прийняв найбільше національних рішень. Хтось мені каже: «Ми перейменували вулиці, скасували та позносили пам’ятники». Давайте будемо чесні – ми до цього мали дорости, мала певна кількість людей з цієї країни зникли та певна кількість людей з’явитися. Ми повинні були пройти певний період і усвідомити, ким ми є.

Присоединяйтесь к нам в Facebook:

Популярные видео на YouTUBE

Материалы по теме