Особиста генеральска трагедія або звичка до безкарності?
Слухаю брифінг міністра оборони України Полторака. "Загибель Іл-76 з десантниками на борту - трагедія генерала Назарова". Дуже спірна теза, пане Полторак. По перше, сам Назаров це своєю трагедією не вважає. Він вважає, що винні пілоти. По-друге, будучи заступником начальника Генштабу Муженка Назаров з шефом цю трагедію через кілька місяців повторив. Один в один.
Коли йому повідомляли про рух російських колон до Иловайску він просто вилаяв доповідача і не зробив зовсім нічого. Дорогоцінні дні були втрачені...
Безкарність породжує вседозволеність. Я не кровожерливий і загиблих не повернеш. Але справа не в цьому. Шкода тих, хто ще загине у майбутньому, якщо ті, хто віддає накази, не будуть знати, що крім ефемерних "особистих генеральських трагедій" є ще й кримінальна відповідальність с реальними термінами тюремного ув'язнення.
Від китайської мрії до ринкового кошмару: Чому гігант Shein втратив 73% вартості
Таємниця Сінона: Як римлянин Вергілій створив образ, що перевернув міф про Троянського коня
Чернігів: середньовічний мегаполіс, що чинив опір монгольській орді та російським військам
Ладакх: Подорож у найвисокогірніший регіон світу, якого ви не бачили
Легалізація "брудних" грошей: як топ-корупціонери використовують застави для викупу з СІЗО
Іорданія та Ізраїль: Непростий мир між братами по зброї
Українців годують імпортним салом: причина здешевлення продукту та стратегічні провали галузі
Від втоми від психотерапії до тілесного зцілення: новий тренд у догляді за собою
