Особиста генеральска трагедія або звичка до безкарності?
Слухаю брифінг міністра оборони України Полторака. "Загибель Іл-76 з десантниками на борту - трагедія генерала Назарова". Дуже спірна теза, пане Полторак. По перше, сам Назаров це своєю трагедією не вважає. Він вважає, що винні пілоти. По-друге, будучи заступником начальника Генштабу Муженка Назаров з шефом цю трагедію через кілька місяців повторив. Один в один.
Коли йому повідомляли про рух російських колон до Иловайску він просто вилаяв доповідача і не зробив зовсім нічого. Дорогоцінні дні були втрачені...
Безкарність породжує вседозволеність. Я не кровожерливий і загиблих не повернеш. Але справа не в цьому. Шкода тих, хто ще загине у майбутньому, якщо ті, хто віддає накази, не будуть знати, що крім ефемерних "особистих генеральських трагедій" є ще й кримінальна відповідальність с реальними термінами тюремного ув'язнення.
Смертельний рейд: Водій "Барс" вивіз із-під обстрілів пораненого побратима та двох цуценят
Аналітик HUGS.FUND: Криптоіндикатори стали «сліпими» через ETF, змінюючи правила гри на ринку
Переговори у Майамі: Чи розколовся фронт України та США щодо Росії?
Війна в Ємені: хто стоїть за конфліктом та зовнішні сили
Трамп відкрив двері для російського дизелю: як це грає на руку Кремлю та що це означає для Європи
Звуки Всесвіту: Як Великий вибух створив музику, що сягає мільярди років
Чотири греблі підірвано: Як плем'я Юрок відновило річку Кламат та її мешканців
Формула успіху в спілкуванні: як почати розмову правильно та зекономити час
