Особиста генеральска трагедія або звичка до безкарності?
Слухаю брифінг міністра оборони України Полторака. "Загибель Іл-76 з десантниками на борту - трагедія генерала Назарова". Дуже спірна теза, пане Полторак. По перше, сам Назаров це своєю трагедією не вважає. Він вважає, що винні пілоти. По-друге, будучи заступником начальника Генштабу Муженка Назаров з шефом цю трагедію через кілька місяців повторив. Один в один.
Коли йому повідомляли про рух російських колон до Иловайску він просто вилаяв доповідача і не зробив зовсім нічого. Дорогоцінні дні були втрачені...
Безкарність породжує вседозволеність. Я не кровожерливий і загиблих не повернеш. Але справа не в цьому. Шкода тих, хто ще загине у майбутньому, якщо ті, хто віддає накази, не будуть знати, що крім ефемерних "особистих генеральських трагедій" є ще й кримінальна відповідальність с реальними термінами тюремного ув'язнення.
Третій удар «Орешником» по Україні: плацебо Кремля та підготовка ЗСУ до перелому у війні
Логістичний ад для окупантів: Україна перейшла до масштабного знищення нафтової інфраструктури РФ від Криму до Москви
На перетині галузей: чому Defense Tech в Україні перетворюється на глобальну індустрію подвійних технологій
Тріщини у моноліті: у РФ зафіксували рекордний сплеск недовольства, а регіони відкрито зловтішаються з обстрілів Москви
Зміна світового порядку: як Сі Цзіньпін переграв Трампа на саміті в Пекіні
Економічний глухий кут РФ: чому Путін знову летить до Китаю і повернеться ні з чим
Як київський X-Park виживає під час війни: обрубані крила авіації, прильоти та реабілітація ветеранів на пузі
Плівки Міндіча: як Банкова та СБУ намагалися врятувати «бек-офіс» від розслідувань НАБУ
