​Гарант і його гарантії

Блоги

20.07.2018 10:05 (Оновлено 20.07.2018 в 10:06)

Анатолий Гриценко, джерело: «Facebook»

Блоги

​Коли гарант прийшов до влади, він озвучив наміри, за прикладом сінгапурського реформатора Лі Куан Ю, «посадити трьох друзів». Посадив, навіть більше. І друзів, і кумів.

Одного - в крісло Генпрокурора, другий став заступником голови фракції у Раді, третій - міністром інформполітики, четверта - очолила Нацбанк, п’ятий - виробництво і продаж зброї, шостий - тарифи в НКРЕКП, сьомий - Фонд гарантування вкладів, восьмий... двадцятий...

Корупція пішла метастазами, більше і швидше ніж за часів бандитського режиму Януковича. За межі людської моралі, в мародерство, в торгівлю на крові, ціною життя солдата. На фоні щоденних PR-заяв про рішучу їй протидію.

Лише під тиском громадськості, західних партнерів, найбільше під загрозою зупинення кредитів, гарант вимушено погодився на створення антикорупційної інфраструктури - НАБУ, САП, НАЗК, ДБР, Антикорупційного суду. Всебічно й нахабно місяцями-роками зволікаючи, чіпляючись за важелі впливу/контролю, просовуючи туди «своїх», які не чіпатимуть і не посадять - самого гаранта і його «любих друзів».

Гарант мети досяг. Поки що. Попри оприлюднені факти, усілякі пашинські з розенблатами, насірови з гонтарєвими - на волі, почуваються впевнено, поводяться нахабно.

Але термін каденції спливає. Гарант нервує. І далі наривається.

Громадськості, щоб менше вимагала й контролювала - спробував закрити рота вимогою декларувати все і вся. Закрити не вдалося. Включилася брудна PR- машина з дискредитації найбільш активних. Квартири, дачі, машини, родичі - все на екран. Все одно не замовкають. Перейшов до силових провокацій - прослушка, наружка, затримання, судові позови, облиття зеленкою, побиття, паралельні фейкові акції, реальні тітушки, нахабно-бездіяльні правоохоронці...

Новостворені структури теж вирішив нищити. Не буквально. Хитріше й цинічніше: шляхом зіткнення лобами, перманентних звинувачень і скандалів, порушення проваджень усіх проти всіх, залякування, відбору «правильних» аудиторів, зриву операцій, злиття інформації, дискредитації агентів під прикриттям, загрози їхньому життю, спокою їхніх родин...

Чому він діє так затято й безбашенно? Причина одна: страх. Страх відповідальності. Звідси пошук гарантій безпеки. І того/тієї, хто гарантіі пообіцяє і забезпечить.

Бо гарант знає твердо: коли Президентом оберуть не ставленика олігархату, то по-перше, антикорупційна система врешті запрацює ефективно й системно; по-друге, гарантії він отримає, точніше одну, але напевно - піде під суд!