Український та польський уряди вже місяць перебувають у дипломатичній напрузі через суперечливе вшанування Української повстанської армії (УПА). Конфлікт розгорівся після того, як президент Володимир Зеленський присвоїв одному з елітних підрозділів Збройних сил України ім'я «героїв УПА», що викликало гостру критику у Варшаві через історичні події на Волині. Польська сторона наголошує на масових вбивствах поляків, здійснених УПА.
Історичний тягар Волині
Надання почесного імені військовому підрозділу ЗСУ стало приводом для значної критики з боку Польщі. Варшава засуджує таке рішення, посилаючись на участь формувань УПА у масових вбивствах етнічних поляків, які відбулися на Волині у 1943-1944 роках. Ці події залишаються однією з найболючіших сторінок у спільній історії двох народів та постійно впливають на сучасні двосторонні відносини.
Читайте також: Флешмоб #mój_order_wręczam: українці та поляки відзначають щоденний героїзм та стійкість
Польські офіційні особи та історики наводять різні дані щодо кількості жертв Волинської трагедії. За наявними оцінками, кількість загиблих етнічних поляків сягає від 30 до 60 тисяч осіб. Водночас у Польщі поширена думка, що реальне число вбитих перевищує 100 тисяч, що підкреслює глибину історичної рани та масштаб трагедії.
Виникнення та багатогранність УПА
Українська повстанська армія була сформована у 1942 році, ставши результатом розколу в лавах Організації українських націоналістів (ОУН). ОУН, праворадикальна політична структура, виникла наприкінці 1920-х років із чіткою метою — створення незалежної Української держави. Поява УПА стала ключовим етапом у боротьбі за ці ідеали на фоні Другої світової війни.
Діяльність УПА була багатовекторною та суперечливою. Повстанська армія вела збройну боротьбу проти кількох потужних супротивників у період Другої світової війни. Ця боротьба охоплювала широке коло протистоянь на окупованих територіях, що визначало її складну історичну роль.
- Нацистська Німеччина: УПА чинила опір окупаційному режиму Вермахту та його союзникам, виступаючи проти гітлерівського контролю над українськими землями.
- Польська підпільна Армія Крайова: Між УПА та польським рухом опору виникали збройні сутички, що ускладнювало загальну ситуацію в регіоні та призводило до взаємних жертв.
- Радянські партизани та НКВС: УПА активно протистояла радянським диверсійним групам та каральним органам НКВС, що діяли на західноукраїнських землях.
Важливо зазначити, що у цей період УПА також проводила етнічні чистки проти польського населення, що є основною причиною поточного конфлікту між Києвом і Варшавою. Ці події залишаються об'єктом болісних історичних дискусій та значно впливають на сучасні відносини між Україною і Польщею.
Післявоєнна боротьба та українське переосмислення
Після завершення Другої світової війни боротьба УПА не припинилася. Її бійці продовжили збройний опір вже радянській владі у західних регіонах Української РСР. Це протистояння з НКВС тривало до початку 1950-х років, демонструючи прагнення до незалежності навіть в умовах тоталітарного режиму, який прагнув придушити будь-яке національно-визвольне повстання.
Німецький історик Шульце Вессель підкреслює значення саме цієї повоєнної частини історії УПА для розуміння її сучасного сприйняття в Україні. За його словами, ця спадщина резонує з нинішньою боротьбою України проти російської агресії, формуючи контекст для нинішнього ставлення до УПА як до борців за свободу.
Сучасне ставлення до УПА в Україні поступово змінювалося протягом десятиліть. Спочатку воно було досить стриманим, але згодом УПА почали сприймати як невід'ємну частину ширшого національного руху за державну незалежність. Цей процес переосмислення набув особливої інтенсивності після ключових історичних подій.
Перші помітні спроби офіційного вшанування пам'яті УПА були зроблені за президентства Віктора Ющенка. Однак процес героїзації та інтеграції УПА в національний пантеон значно прискорився після анексії Криму Росією у 2014 році та початку війни на сході України. Іменами лідерів ОУН та УПА дедалі частіше стали називати вулиці та площі у різних містах країни.
У 2018 році Верховна Рада України ухвалила закон, який надав ветеранам ОУН та УПА статус учасників бойових дій. Цей крок став офіційним визнанням їхнього внеску у боротьбу за незалежність. Експерт Українського центру безпеки та співробітництва Аліна Понипаляк пояснює причини такого ставлення в Україні, наголошуючи на їхній ролі.
«Для українців це герої, тому що вони воювали проти двох тоталітарних ідей.» — Аліна Понипаляк, експерт Українського центру безпеки та співробітництва.
Перспективи та виклики двосторонніх відносин
Конфлікт навколо вшанування УПА між Києвом і Варшавою є наочним прикладом складності історичної пам'яті та її впливу на сучасні міжнародні відносини. Ця суперечка підкреслює постійну потребу для обох країн шукати баланс між національним героїзмом, який є основою сучасної ідентичності, та визнанням трагічних сторінок спільної історії, що потребують уваги та об'єктивного висвітлення.
Врегулювання таких чутливих історичних питань вимагає відкритого діалогу та взаємної поваги до історичних наративів обох сторін. Подальший розвиток українсько-польських відносин, які є ключовими для регіональної безпеки та інтеграції України до європейських структур, залежатиме від здатності обох держав знайти спільну мову та компроміси у трактуванні минулого, незважаючи на розбіжності.
Читайте також: Дві Польщі: Як солідарність перемагає популізм на тлі антиукраїнської кампанії