Кожен з нас є діджеєм свого життя, незалежно від професії – чи то вчитель, чи науковець, чи інвестор. Наша реальність – це «Club Reality», а наш вибір – це треки, які ми запускаємо. Ми самі є діджеями, що керують цим процесом. Щодня ми підходимо до життя з певним планом, але «Club Reality» часто вносить свої корективи, руйнуючи все, ніби підпалюючи.
Попри несподівані виклики, ми мусимо нести свій тягар, як міфічний Атлант, і продовжувати відтворювати ті треки, що складають наше життя. Це не завжди вибір, адже ми не можемо припинити піклуватися про близьких чи закривати важливі угоди. Проте, пам'ятаючи, що ми є діджеями, ми продовжуємо рухатися вперед. Ця філософія стала результатом власного шляху музиканта ELEW, що поєднує діджеїнг та гру на фортепіано.
Читайте також: Від «Пісні для партії» до «Двох кольорів»: Як музика 60-х формувала культурний код України
Від фортепіано до клубної сцени
ELEW розповідає, що його музичний шлях розпочався у два роки, коли прабабуся посадила його за фортепіано, бажаючи продовжити сімейну традицію четвертого покоління піаністів. Згодом, захопившись джазом, він зіткнувся з панічними атаками через невідповідність стилю, що спонукало його створити власний рок-джазовий напрям. Переломним моментом стало відвідування нью-йоркських нічних клубів «1 Oak» та «Finale», де він побачив майстерність діджеїв, що нагадувала йому геніальних піаністів минулого, таких як Франц Ліст та Фетс Воллер.
Бажання стати діджеєм призвело до складного, але згодом успішного навчання. ELEW відчув, що діджеїнг вимагає емпатії, чутливості та ретельної підготовки. Він навчився розуміти аудиторію та підбирати відповідну музику для різних ситуацій – від денних кафе до пікових годин у клубах. Навіть структура людського мозку, з його півкулями та зв'язком між ними, нагадує мікшер, що підтверджує природню схильність людини до діджеїнгу.
«Мій розум – це клуб, я – діджей, і мій вибір впливає на атмосферу. Тож давайте зберігати цю атмосферу крутою.» — ELEW.
Він навіть розробив концепцію «piano turntablism», поєднуючи гру на фортепіано з діджейськими техніками, що принесло йому виступ на одній сцені зі Стінгом. Цей досвід допоміг йому контролювати панічні атаки та депресію. Його життєве кредо – «Мій розум – це клуб, я – діджей, і мій вибір впливає на атмосферу», що закликає зберігати позитивну атмосферу, незважаючи на життєві обставини.
Читайте також: Як українська пісня пережила сталінську епоху та зазвучала по-новому