Половина громадян Польщі, а саме 50,6%, вважає, що державні інституції, включно з поліцією, судами та політиками, належним чином реагують на випадки агресії та мови ненависті, спрямовані проти громадян України. Про це свідчать результати нового опитування United Surveys by IBRiS, проведеного для видання Wirtualna Polska. Дослідження також виявило помітний поділ суспільства за політичними симпатіями в оцінці дій держави.
На запитання, чи державні інституції адекватно реагують на прояви агресії та мову ненависті щодо українців, 50,6% опитаних відповіли позитивно. Зокрема, 12,9% респондентів обрали варіант «однозначно так», а 37,7% — «радше так». Водночас, 35,4% учасників опитування висловили критичну думку щодо дій державних органів. Серед них 18,9% відповіли «радше ні», а 16,5% — «однозначно ні». Залишається ще 14% поляків, які не мають сформованої думки з цього питання.
Політичний розкол в оцінках
Результати опитування чітко демонструють зв'язок між політичними вподобаннями та ставленням до дій польської держави. Серед виборців партій, що входять до нинішньої урядової коаліції, частка задоволених реакцією інституцій сягає 63%. Натомість, серед цієї ж групи, 31% мають протилежну думку. Цей показник значно відрізняється від оцінок прихильників опозиційних партій, таких як PiS, Razem та обох фракцій Конфедерації.
Виборці опозиційних партій виявилися значно критичнішими: 51% з них негативно оцінюють реакцію польських державних інституцій. Конкретніше, 27% обрали варіант «радше ні», а 24% — «однозначно ні». Цікавим є розподіл думок серед виборців двох Конфедерацій, де майже половина (42%) позитивно оцінює дії держави, тоді як 41% дотримується протилежної думки, що свідчить про певну неоднозначність навіть у межах однієї політичної сили.
Контекст та невирішені питання
Загалом, опитування показує, що лише половина польського суспільства вважає реакцію держави на випадки агресії та мови ненависті щодо українців адекватною. Важливим є той факт, що оцінка ефективності цих дій значною мірою залежить від політичної орієнтації громадян. Це свідчить про те, що питання ставлення до громадян України та реагування на випадки дискримінації може бути політизованим.
Однак, дослідження залишає відкритим ключове питання: чого саме прагнуть ті, хто вважає реакцію держави недостатньою? Чи йдеться про потребу в меншому чи, навпаки, сильнішому захисті українців, ніж той, що надається нині? Соціологічні дані не дають відповіді на це питання, фокусуючись на рівні задоволеності, а не на конкретних очікуваннях щодо заходів держави.