З початку 2026 року роздрібна вартість цукру в Росії зросла майже на 23%, перетворивши цей продукт на дорогий товар. Ситуація посилюється піковим попитом у серпні, коли активно триває домашнє консервування, що традиційно збільшує споживання цукру.
Основною причиною дефіциту є критична виробнича неспроможність цукрової галузі. Наразі з 63 цукрових заводів в Росії функціонує лише 15. Ті, що працюють, виробляють близько 13 000 тонн цукру на добу, тоді як щоденне споживання у піковий період перевищує 15 000 тонн. Інші заводи очікують на надходження буряків з нового врожаю, який запізнюється через погодні аномалії.
Штучний дефіцит та "елітний" цукор
Існує значний перекіс на ринку: дешевий цукор за соціальними цінами (близько 75 рублів за кілограм) швидко зникає з полиць одразу після відкриття магазинів. Натомість споживачам пропонують платити за кілограм у півтора-два рази більше за рафінований цукор або брендовані пачки, ціна яких сягає 120-140 рублів. Магазинам невигідно виставляти дешевий сегмент через низьку маржинальність.
У відповідь на зростання цін, російська Федеральна антимонопольна служба (ФАС) спільно з губернаторами запустила кампанію "добровільно-примусового стримування цін". У 47 суб'єктах федерації були підписані угоди, що обмежують торговельну націнку на базовий цукор на рівні не більше 5%. Це призвело до того, що бізнесу стало невигідно продавати доступний цукор, а основні обсяги товару почали зависати на складах або перепродаватися за ринковими цінами.
У результаті, на папері соціальний цукор існує і коштує дешево, але на реальних полицях його знайти майже неможливо. Адміністративне втручання вимилило з обігу доступний продукт, породило штучний дефіцит та підігріло ажіотаж, який влада намагалася загасити.
Логістичні проблеми та Крим
Проблеми з логістикою ускладнюють доставку цукру, особливо у віддалені регіони. Дефіцит солярки, збої на залізниці та подорожчання автоперевезень перетворюють поставки на "золоті". Особливо гостро ситуація проявляється на окупованому Кримському півострові, де через логістичні труднощі та обмеження продажу (не більше 5 кг в одні руки) дешевий соціальний цукор фактично зник.
Ця ситуація демонструє провал політики "імпортозаміщення" та продовольчого суверенітету, на яку спирається російська влада. Нездатність держави забезпечити власний народ базовим продуктом, як-от цукор, під тиском на бізнес, руйнує ілюзію стабільності та величі країни.