Стівенс Віткофф та Джаред Кушнер, ключові фігури оточення колишнього президента США Дональда Трампа, здійснили візит до України, що тривав з 5 по 7 вересня. Ця поїздка стала першою особистою присутністю посланців Трампа в українській столиці за майже два роки повномасштабної війни. Незважаючи на тривалі переговори як у Москві, так і в Києві, візит не приніс жодних відчутних проривів чи підписаних документів. Обидві сторони представили свої бачення, але конкретика залишалася відсутньою, що свідчить про стагнацію у мирних ініціативах.
Візит американських посланців відбувався на тлі обстрілів українських міст. Хоча Київ отримав кілька днів відносної тиші, зокрема, за наказом Путіна не атакувати столицю протягом трьох днів, це не стало свідченням загального перемир'я. Натомість, решта України продовжувала зазнавати ударів. Цікавим елементом візиту стало те, що делегацію в Києві годували стравами кримсько-татарської кухні, що може розглядатися як символічний жест. Однак, головні питання, такі як територіальна цілісність та гарантії безпеки, залишаються невирішеними.
Дипломатична гра: між Москвою та Києвом
Віткофф та Кушнер провели у Кремлі близько трьох годин 10 хвилин, де, за даними ЗМІ, обговорювали економічні питання та потенційні взаємовигідні російсько-американські проекти. В українській столиці їхній візит, який тривав з 6 по 7 вересня, включав переговори з українською делегацією, зокрема з радниками з національної безпеки, представниками Держдепу та Мінфіну, а також посадовцями, що відповідають за санкційну політику. Зустрічі проходили за участі представників Великої Британії, Франції та Німеччини, що свідчить про спробу розширити формат переговорів. Однак, попри заяви про «прогрес» та «нові ідеї», американці, за даними джерел, привезли оновлені версії попередніх документів, а не принципово нові пропозиції.
Ключовим каменем спотикання на переговорах залишається ситуація на Донеччині. Російська сторона прагне отримати всю область, тоді як українська сторона наполягає на виведенні російських військ з окупованих територій. Висловлювалися різні варіанти вирішення, зокрема, створення «вільної економічної зони» на Донбасі або «демілітаризованої зони», що викликає питання щодо майбутнього контролю над цими територіями. За оцінками Інституту вивчення війни, якщо поточний темп просування російських військ збережеться, повне захоплення Донецької області може зайняти до 2030 року.
Українська сторона підкреслювала необхідність протиповітряної оборони, захисту енергетичної інфраструктури та доступу до американського зрідженого газу напередодні зимового періоду. Також обговорювалися гарантії безпеки, які Україна прагне отримати на рівні, подібному до п'ятої статті НАТО, хоча пропозиції щодо 15-річного терміну гарантій поки що не підтверджені публічно. Питання заморожених російських активів, які Москва хоче використати для спільних проектів, також є предметом обговорення, що викликає критику через нахабство російської сторони.
Особистості та їхні інтереси
Особливу увагу приділено особистостям Джареда Кушнера та Стівена Віткоффа. Кушнер, зять Трампа, паралельно керує інвестиційним фондом Affinity Partners, який керує мільярдами доларів, зокрема, значними інвестиціями від суверенних фондів інших країн. Віткофф, у свою чергу, раніше був помічений у навчанні російських чиновників, як подати план Путіна для схвалення Трампом, та обговорював можливий обмін землями, що викликало критику з боку американських конгресменів.
Відсутність реакції з боку багатьох американських політиків, таких як Рубіо чи Венс, на цю поїздку свідчить про те, що дипломатія щодо війни в Європі фактично обмежена двома людьми, які діють поза інституційними перевірками. Це ставить під сумнів прозорість та підзвітність процесу. Президент Зеленський відзначив, що територіальні питання вирішуються на рівні лідерів, і висловив думку, що війна, ймовірно, триватиме взимку, що свідчить про реальну температуру переговорів, незважаючи на формальні заяви про «змістовність».
Відсутність конкретики та майбутні кроки
За підсумками візиту, календар переговорів залишився порожнім, без чітких дат для майбутніх зустрічей у різних форматах, включаючи тристоронній формат за участю України, США та Росії, а також формат за участю європейських партнерів. Це свідчить про те, що дипломатичні зусилля поки що не дали значного поштовху для врегулювання конфлікту.
Натомість, головний висновок полягає в тому, що ключовим джерелом безпеки для України залишається її власна обороноздатність, а не залежність від приїзду «гостей». Учасники переговорів, які представляють інтереси Трампа, їздять між двома столицями, представляючи різну версію подій. Відсутність підписаних угод, навіть короткострокових, вказує на те, що справжня робота ще попереду, а ціна безпеки, навіть тимчасової, виставляється українській землі.