Співмешканку посадовця прокуратури взяли під варту: нова підозра у справі «Карфаген»
Вищий антикорупційний суд (ВАКС) обрав запобіжний захід Єлизаветі Вахненко, яка проходить у справі «Карфаген» під псевдонімом «Муза». Їй призначено тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі 20 мільйонів гривень. Прокурор наполягав на заставі у 50 мільйонів гривень, обґрунтовуючи це значними фінансовими обсягами, незадекларованими активами, зокрема криптовалютою, та спробами протидії слідству.
Єлизаветі Вахненко інкримінується участь у злочинній організації та легалізація доходів, отриманих злочинним шляхом. Сама підозрювана відкидає звинувачення, називаючи опубліковані записи розмов викривленими та вирваними з контексту. Вона обіцяє надати повні пояснення після аналізу чотирьох томів справи.
Зв'язок зі справою Сергія Кропиви та масштаби зловживань
Єлизавета Вахненко є співмешканкою заступника начальника департаменту міжнародного співробітництва Офісу генерального прокурора Сергія Кропиви, якого напередодні ВАКС також відправив під варту з можливістю внесення застави у 120 мільйонів гривень. Справа «Карфаген» стосується масштабних зловживань, пов'язаних із діяльністю кол-центрів, які тривалий час є проблемою в Україні. За даними слідства, учасники схеми не лише обманювали громадян України, а й громадян Європейського Союзу.
Олена Щербан, заступниця виконавчого директора Центру протидії корупції, відзначила, що масштаби зловживань у справі вражають. Вона наголосила, що правоохоронці, замість боротьби з цим явищем, самі долучилися до заробітків на ньому. За словами Щербан, опубліковані розмови свідчать про механізми контролю над цими схемами, включаючи кадрові призначення на керівні посади в Офісі генпрокурора, що дозволяло впливати на розслідування кримінальних проваджень щодо кол-центрів.
Особливе занепокоєння викликає той факт, що українські прокурори могли використовувати звернення європейських колег щодо міжнародної співпраці для власного збагачення. Це відбувається на тлі вимог Європейського Союзу щодо проведення конкурсів на посади в системі прокуратури, включно з посадою генерального прокурора, які Україна тривалий час ігнорує.
Відповідальність керівництва прокуратури та реакція генпрокурора
Олена Щербан висловила думку, що керівник прокуратури, у даному випадку Руслан Кравченко, має нести відповідальність за подібні скандали, особливо з огляду на його можливу обізнаність із ситуацією, що підтверджується оприлюдненими розмовами. Зазначається, що підозрюваний Кропива займався навіть організацією ремонтних робіт у будинку генпрокурора. На думку Щербан, така ситуація мала б призвести до звільнення генпрокурора у будь-якій цивілізованій країні. Однак, через політичну ситуацію в Україні та потенційну лояльність чинного генпрокурора до Верховної Ради, його відставка малоймовірна.
Генеральний прокурор Руслан Кравченко відреагував на ситуацію, доручивши перевірити роботу департаменту міжнародного співробітництва та підрозділу протидії кіберзлочинності, а також організувати проходження поліграфа усіма причетними працівниками. Він запевняє у своїй непричетності до справ, наголошуючи, що розмови не є доказом. Водночас, Центр протидії корупції вказує на знайдені коштовності у першої заступниці генпрокурора Марії Вдовиченко та інших співробітників прокуратури, активи яких не відображені у деклараціях. Це, на думку організації, свідчить про несправність системи внутрішнього контролю та нездатність чинного генпрокурора виконувати свої обов'язки.


Переговори України та Росії: хто, що, коли, чому і як
Кол-центри в Україні: як шахрайська індустрія на мільярди доларів стала експортним продуктом і чому це проблема для держави
Гроші світу подорожчали: як глобальне зростання боргу впливає на Україну
Від "Електронмаш" до космічних програм: як київський завод змінив радянську обчислювальну техніку
Неймовірний хор старшокласників підкорив серця на TED: зворушливе виконання "Bridge Over Troubled Water"
Як паперова криза 1968 року трансформувала Вол-стріт та породила Nasdaq
Аргентина проти Британії: США розпалюють конфлікт за Фолкленди заради власних інтересів
Журналіст Андрій Куликов: Від «Вови» до «Володимира» і назад? Про кризу довіри та конфлікти влади з медіа












