Влада визнала провал: 7 років повноважень, 44 невиконані рішення та звинувачення опозиції

Новини

08.09.2026 09:30 (Оновлено 08.09.2026 в 09:30)

Игорь Блохин, джерело: «Facenews»

Новини

Голова Верховної Ради висловив вибачення за провальні результати роботи парламенту, звинувативши в цьому опозицію. Автор аналізує цю заяву, наводячи факти про невиконані зобов'язання уряду та нераціональне використання голосів, навіть за наявності монобільшості.

Голова Верховної Ради на цьому тижні приніс вибачення громадянам, заявивши: «Мені дуже соромно». Водночас, відповідальність за провали ухвалення рішень влада поклала не на себе, а на опозицію. Автори аналізу зазначають, що у правлячої коаліції вже понад сім років є власна більшість, президент, уряд, який постійно змінюється, але голосів для ухвалення ключових рішень бракує. У перший день нової сесії, замість конструктивної роботи, представники влади пояснювали країні, що голосів немає через «погану» опозицію.

Прем'єр-міністр, здавалося, не помітивши цієї риторики, фактично визнав проблеми з виконанням 44 рішень уряду та 17 законопроєктів. Автор статті, Ярослав Железняк, аналізує, коли владі все ж таки вдавалося знаходити необхідні голоси, і порівнює ситуацію з політичними практиками в демократичних країнах.

Хто винен: влада чи опозиція?

Представники монобільшості, зокрема Максим Бужанський та голова податкового комітету Данило Гетманцев, неодноразово зазначали про недостатню кількість голосів для ухвалення рішень. Гетманцев наголосив, що опозиція блокує розгляд законопроєктів, наполягаючи на процедурах та розгляді поправок, і оцінив ціну подібних політичних ігор у 4 мільярди євро. У той же час, автор статті ставить під сумнів ці заяви, наводячи приклади, коли необхідні 263 голоси знаходились за годину, зокрема для ліквідації незалежності НАБУ і САП, зміни уряду чи звільнення міністра оборони. Також згадуються законопроєкти, пов'язані з виплатою «1000 Зеленського» та кешбеком, які проходили без звинувачень на адресу опозиції.

За даними видання «Дзеркало тижня», навесні, під час розгляду податкових законів, уряд навіть пропонував субвенції на округи, але тоді опозицію в чомусь конкретному не звинувачували.

Визнання прем'єра: 44 рішення та 17 законопроєктів

Сам прем'єр-міністр визнав, що існує 44 невиконані рішення уряду, за які він взяв відповідальність та пообіцяв виконати їх до 1 листопада. Крім того, парламент має розглянути 26 законопроєктів, які вже внесені до Верховної Ради, та ще 17 законопроєктів, які уряд зобов'язаний внести найближчим часом. Автор статті наголошує, що це є відповідальністю саме уряду, який формується коаліцією. Нагадано слова головної бюджетної комітетчині, Роксани Підласої, про те, що від голосувань залежить близько 12 мільярдів доларів та 17 законів, без яких грошей не буде. Вона зазначила, що законопроєкти або лежать у Раді, або взагалі не внесені урядом, а питання антикорупційних законів взагалі не розглядаються, а блокуються.

Підготовка до зими та корупція: чи винна опозиція?

Аналізується також ситуація з підготовкою до зими, де визнається відставання від графіків. І тут знову лунають звинувачення на адресу опозиції. Автор статті підкреслює, що за весь час обговорень провальної роботи влади жодного разу не пролунало слово «корупція». Не згадувалися п'ять антикорупційних законопроєктів, які комітет визнав такими, що втратили актуальність, дії офісу президента щодо внесення застави за міністра, або справа НАБУ, де фігурує вище керівництво. В той час, як питання податків громадян обговорюються активно, тема мільярдів, які могли б надійти від антикорупційних заходів, замовчується.

Приклади з демократичного світу

Автор порівнює українську ситуацію з практиками розвинених демократій, де уряд, що формує більшість, несе відповідальність за свою програму. У Конституції України також передбачено, що пропозиції щодо кандидатури прем'єра та складу Кабміну вносить Президент. Опозиція ж за своєю функцією має контролювати владу та пропонувати альтернативу, а не давати голоси за урядові законопроекти. Якщо для реалізації програми не вистачає власних голосів, це свідчить про втрату більшості. Як приклад наводиться ситуація з канцлером Німеччини Олафом Шольцем у грудні 2024 року, який, опинившись у подібній ситуації, не звинуватив опозицію, а поставив питання про довіру, програв голосування та пішов на дострокові вибори.

Водночас, автор наголошує, що опозиція готова підтримувати державно важливі законопроекти, особливо в умовах повномасштабного вторгнення, за умови прозорості та готовності влади до діалогу. Він закликає владу виносити на розгляд антикорупційні закони та ті, що запропоновані опозицією, бути відкритими до обговорень, а не перекладати відповідальність на громадян чи шукати винних в особі опозиції.

Пропозиції на майбутнє

На наступному пленарному тижні пропонується розглянути весь перелік законів від партнерів, пройти їх обговорення. Особливу увагу слід приділити антикорупційним законам, особливо тим, які не подобаються президенту, оскільки вони є ключовими для отримання мільярдів та унеможливлення корупційних схем. Зазначається, що навіть законопроєкти, які зараз викликають суперечки, як-от посилки, можна адаптувати так, щоб вони були корисні для бізнесу та не зачіпали громадян. Автор також ставить питання: скільки ще часу потрібно владі, щоб визнати відсутність монобільшості.