Банки заблокували "чорний кеш": як система почала боротися з відмиванням грошей

Новини

23.09.2026 17:34 (Оновлено 23.09.2026 в 17:34)

Игорь Блохин, джерело: «Facenews»

Новини

Аналітичний матеріал розглядає несподівані наслідки дій українських банків, які почали блокувати транзакції для внесення застави, що ставить у скрутне становище топ-посадовців, звинувачених у корупції. Автор, народний депутат Ярослав Железняк, пропонує законодавчі шляхи вирішення цієї проблеми.

Українські банки раптово почали блокувати спроби внесення застави для осіб, яких Національне антикорупційне бюро (НАБУ) підозрює у корупції. Ця ситуація, що викликає подив та обурення, стала наслідком попередніх випадків, коли для внесення застави використовувалися сумнівні кошти. Серед тих, хто зіткнувся з цією проблемою, – народні депутати Вадим Столар та Олена Мудра, яким належить внести 300 та 20 мільйонів гривень відповідно. Банки відмовляються обробляти ці платежі, посилаючись на рекомендації Національного банку України (НБУ), хоча НБУ, своєю чергою, стверджує про відсутність ручного контролю та самостійне рішення банків.

Ситуація загострюється тим, що особи, які не можуть внести заставу, заявляють про неправомірні дії банківських установ та звертаються зі скаргами до НБУ. Це контрастує з ситуацією кількомісячної давнини, коли ті ж банки безперешкодно пропустили 150 мільйонів гривень для ексміністра енергетики Германа Галущенка, які, за даними НАБУ, були доставлені в мішках під охороною співробітників ГУР. Це свідчить про кардинальну зміну в роботі системи: від тотальної прозорості до повного блокування, що, однак, не означає належної перевірки.

Система перейшла від "нічого не бачить" до "все блокує"

Народний депутат Ярослав Железняк, автор аналітичної статті, звертає увагу на те, як раніше великі суми для внесення застави спокійно проходили через систему. Прикладом слугує компанія "Терус Оптіма", яка внесла 54 мільйони гривень за одного з обвинувачених. Ця компанія, що займається оптовою торгівлею лісом, мала чистий прибуток за 2023 рік у розмірі 35 тисяч гривень та податковий борг у 4 тисячі. Подібна ситуація виникала і з іншими справами, коли фірми з мінімальним капіталом або новостворені компанії вносили значні суми застави. Зокрема, згадується справа "Лісового горіха", де 54 мільйони гривень були внесені компанією з мізерним прибутком. Фінансова моніторингова служба (ФМС) помітила це лише після того, як гроші надійшли на рахунок суду, а обвинувачений вже вийшов на волю.

Приклади включають внесення 37 мільйонів гривень фірмою з капіталом 1000 гривень, 95 мільйонів гривень від "Варо Синерджі" за Фурсенка або Рьошку, 25 мільйонів гривень за Басова від двомісячної компанії "Гріннер", 51 мільйон гривень за Чернеша від двох фізичних осіб та 140 мільйонів гривень за Єрмака. Усі ці випадки свідчать про те, що раніше проблема блокування сумнівних коштів фактично не існувала, і ФМС не чинила перешкод.

Роль Державної служби фінансового моніторингу та банків

Служба фінансового моніторингу (СФМ) заявляє, що не має повноважень блокувати транзакції, а лише отримує інформацію від банків. Відповідальність за блокування рахунків лежить на комерційних банках. Голова СФМ у грудні зазначив, що служба спостерігає за процесами вже після їх завершення, що можна назвати "фінансовим моніторингом навпаки". Наразі система особливо пильно стежить за пенсіонерами та фізичними особами-підприємцями, блокуючи їхні рахунки за найменші підозри. Показовим є випадок блокування рахунку через два платежі з нечітким призначенням, а також блокування спроби внесення застави у 1000 гривень колишнім чоловіком Олени Мудрої.

Це створює парадоксальну ситуацію, коли СФМ, яка має виявляти "брудні" гроші, не діяла превентивно, а банки тепер масово блокують усі операції, навіть ті, що стосуються внесення застави. Железняк нагадує про випадки, коли під носом у СФМ діяли центри з відмивання грошей. Зараз же спостерігається протилежна тенденція – повне блокування. "Інструмент той самий, просто працював у протилежному напрямку", – зазначає автор.

Законодавчі ініціативи для вирішення проблеми

Народний депутат Ярослав Железняк переконаний, що поточна ситуація створює для влади новий стимул – відсутність можливості внесення застави означатиме, що обвинувачені будуть змушені йти на угоди зі слідством. Однак, повна заборона застави є неприйнятною, оскільки це фундаментальне право. Проблема полягає в тому, що застави вносяться з компаній-оболонок або вкраденими коштами. Для вирішення цього автор пропонує два законопроєкти.

• Законопроєкт №10538: Цей законопроєкт, автором якого є Ярослав Железняк та інші, передбачає перевірку походження коштів для внесення застави незалежно від суми. Внесення застави буде призупинено до моменту підтвердження її законності. У разі неможливості підтвердження, кошти будуть конфісковані на користь держави. Також пропонується створення публічного реєстру осіб, які вносять застави.
• Законопроєкт №14327 (і доповнення №14327-1): Цей законопроєкт, відомий як "про себе", спрямований на впровадження європейської платіжної системи та посилення фінансового моніторингу. Законопроєкт №14327-1, розроблений Железняком, передбачає конкурсний відбір для перезапуску СФМ із залученням міжнародних експертів перед посиленням вимог. Урядовий законопроєкт, на відміну від цього, пропонує спочатку посилити вимоги, а потім займатися реформою самої служби, що автор вважає неефективним.

Законопроєкт №10538, внесений ще 8 липня, перебуває на розгляді у комітеті, але жодних дій не вживається. Автор наголошує, що його законопроєкт покликаний унеможливити ситуації, коли особа, як Галущенко, після внесення сумнівної застави залишається на волі. У разі, якщо законність коштів не буде підтверджена, вони залишаться замороженими, а кошти, отримані незаконним шляхом, конфіскуватимуться на користь держави. Публічний реєстр дозволить суспільству бачити, хто саме вносить застави за топ-корупціонерів.

«Питання про походження грошей та зв'язок заставодавця з підозрюваним має бути вирішене ще до того, як відчиняться двері до слідчого ізолятора.» — Детектив НАБУ у справі "Лісового горіха".

Висновок: Критична ситуація потребує системних рішень

Наразі Україна спостерігає рідкісний випадок, коли всі інституції – НБУ, державні банки та СФМ – через страх та недієвість почали блокувати усі операції. Це ставить владу в складне становище, оскільки обвинувачені, ймовірно, підуть на угоди зі слідством, але це не є системним рішенням. Автор вважає, що існує шлях до нормального та цивілізованого внесення застави, але цей шлях ігнорується. Впровадження запропонованих законопроєктів могло б виправити ситуацію, забезпечивши прозорість та законність процедури внесення застави, що стало б реальним проявом принципу "закон один для всіх", навіть для топ-корупціонерів.