Виконувач обов'язків генерального прокурора Антон Ковальський 18 вересня доручив керівникам усіх прокуратур припинити призначення на керівні посади за пунктом 5.4 перехідних положень закону «Про прокуратуру». Ця норма, що діяла понад рік, дозволяла призначати людей до Офісу генпрокурора та обласних прокуратур без проведення конкурсу, вимагаючи лише заяви, диплома юриста, стажу та спецперевірки.
Рішення зупинити призначення за конкурсом, яке виглядає як «ручне керування» прокуратурою, стало результатом тривалої проблеми, що тягнеться з середини 2025 року. Скасування конкурсів на керівні посади, що сталося після справи «Карфагену» та обшуків в Офісі генпрокурора, поставило під сумнів прозорість кадрових призначень. Це викликає занепокоєння не лише в Україні, а й у Європейському Союзі, оскільки реформа прокуратури є одним із ключових критеріїв для отримання європейських коштів та просування в переговорах про вступ.
Скасовані конкурси та лазівка в законі
Ситуація загострилася 24 червня 2025 року, коли виконувач обов'язків генпрокурора Руслан Кравченко скасував добір до кадрового резерву на керівні посади за день до оголошення результатів. Комісія мала представити рекомендації щодо близько 400 кандидатів, але робота була припинена. Офіційним поясненням стало те, що процедура нібито «затягнута та зарегульована», і запропоновано написати окремий закон за європейськими стандартами. Однак, за півтора року такий закон так і не з'явився.
При цьому, механізм призначення без конкурсу виявився замаскований у законі щодо розслідування зникнення людей. 22 липня 2025 року Верховна Рада, схваливши законопроект про розслідування зникнення людей, додала до нього правки, які дозволяли переводити прокурорів нижчого рівня на вищі посади без конкурсу під час воєнного стану, а також брати на посади людей, які ніколи не були прокурорами, за наявності диплома юриста, стажу та спецперевірки, без обов'язкових іспиту, співбесіди та перевірки доброчесності.
Хоча після скандалу щодо незалежності антикорупційних органів Верховна Рада повернула норми щодо них, пункт 5.4 про призначення без конкурсу залишився незмінним. Протягом року за цією нормою до системи прокуратури зайшло понад 1000 людей, тоді як через конкурс з 2022 року – близько 300. Майже всі обласні прокуратури отримали нових керівників без проведення конкурсів, чиї п'ятирічні каденції можуть тривати і після завершення воєнного стану.
Канцлер-кришувальник і наслідки для України
Прикладом роботи цієї системи стало призначення Сергія Кропеви, якого у серпні 2025 року призначили керівником департаменту міжнародного співробітництва Офісу генпрокурора за пунктом 5.4. Вже 4 вересня 2026 року НАБУ та САП оголосили операцію «Карфаген», де Кропева фігурує як особа, що кришувала шахрайські кол-центри. НАБУ наголосило, що крісло він отримав саме через призначення без конкурсу.
Різниця між конкурсним відбором та призначенням за пунктом 5.4 величезна. Нормальний конкурс включає анонімний тест, розв'язання практичних завдань, перевірку на доброчесність, звірку статків, аналіз зв'язків та співбесіду з незалежними експертами. Натомість, призначення за пунктом 5.4 вимагає лише заяви, диплома, стажу та спецперевірки, ігноруючи ключові етапи відбору.
Прокуратура відіграє ключову роль у кримінальному процесі, оскільки саме прокурор вирішує, чи справа дійде до суду. Коли ж посади роздаються вручну, це ставить під загрозу не лише ефективність правосуддя, але й подальший рух України до Європейського Союзу. Брюссель уважно стежить за реформою Генпрокуратури, яка є частиною домовленостей з ЄС. Невиконання цих зобов'язань, зокрема щодо прозорого відбору керівників, може призвести до втрати фінансування. Програма Ukraine Facility передбачає 50 мільярдів євро, але виплати траншами залежать від виконання Україною обіцянок, серед яких – закон про прозорий відбір прокурорів. Через зволікання з його ухваленням Україна вже ризикує втратити близько 300 мільйонів євро, а загалом від антикорупційних кроків залежить близько 1,7 мільярда євро.
Шлях до виправлення ситуації
Законопроект №13601 про повернення конкурсів на час воєнного стану був зареєстрований ще 6 серпня 2025 року, але рік залишався нерозглянутим. Лише 1 вересня 2026 року його внесли до порядку денного сесії. Також відсутній закон про конкурс на посаду самого генерального прокурора, натомість є виконувач обов'язків, якого можна призначити та звільнити указом. Цей механізм, на думку авторів, зручний владі, але під прикриттям воєнної необхідності перетворюється на систему «ручного керування».
Для виправлення ситуації пропонується виключити пункт 5.4 із закону «Про прокуратуру» та проголосувати за законопроект №13601. Обіцяний Антоном Ковальським аудит призначень має бути прозорим, з детальним звітом про те, хто, на які посади, звідки прийшов і хто його рекомендував. Також пропонується надати можливість усім, хто був призначений за пунктом 5.4, пройти нормальний конкурс. Якщо вони його виграють, продовжать працювати, якщо ні – звільнять місце для більш кваліфікованих кадрів. Це дозволить мінімізувати корупцію та відновити довіру до інституцій.
Євроінтеграція – це не лише отримання грошей від ЄС, а й захист прав та інтересів громадян. Прокурор, призначений через конкурс, працює на закон, тоді як той, хто отримав посаду «вручну», зобов'язаний своєму патрону. Це прямо впливає на захист бізнесу від рейдерів, відповідальність чиновників та залучення інвестицій. Непрозора система призначень в прокуратурі, подібна до «шашеля, що точить дерево», підриває довіру та гальмує шлях України до Європи.