Після звільнення з українського полону деякі російські офіцери повертаються до лав армії агресора та продовжують брати участь у війні проти України. Такий поворот подій, зафіксований, зокрема, щодо Леоніда Щоткіна, викликає низку запитань про вплив полону на світогляд військових та їхню подальшу кар'єру. За даними розслідування, Щоткін, який брав участь у невдалому наступі на Чернігів, після обміну повернувся до російської армії, отримав підвищення та медаль, і наразі командує підрозділом, що зазнає значних втрат на Донеччині.
Більше ніж через чотири роки після подій під Черніговом журналістам вдалося відстежити Леоніда Щоткіна та поспілкуватися з ним. Розмова виявила, що, незважаючи на перебування в полоні, де він, за словами, плакав і говорив із дружиною, Щоткін продовжує служити в російській армії. Коли журналіст з Чернігова запитав, чи навчило його щось перебування в неволі, Щоткін ухилився від прямої відповіді, зазначивши лише, що «все потребує часу».
Кар'єрне зростання після полону
Щоб зрозуміти, як російському офіцеру вдалося просунутися службовими сходами після українського полону, журналісти дослідили його подальшу долю. Після повернення до рідного Алейська на Алтаї Щоткіна разом із сім'єю було переведено до Москви. Станом на 2024 рік він та його родина зареєстровані у Москві за адресою гуртожитку загальновійськової академії. Там він навчається та проходить перевірку в ФСБ.
На запитання про перевірку ФСБ, яка, ймовірно, мала з'ясувати обставини його полону, Щоткін відповів, що вона була «нормальною» і не відрізнялася від звичайної. Основне, за його словами, полягало в тому, що перевірка була проведена, а він отримав медаль «За відвагу» другого ступеня. Інший російський офіцер, ім'я якого не називається, також повернувся до російської армії після обміну, незважаючи на те, що його завданням було лише «їхати вздовж українського кордону», і також отримав підвищення.
Мотивація та перспективи
Щоткін, який, за твердженнями української сторони, був одним із тих, хто намагався прорватися до Чернігова, тепер командує підрозділом, який несе «колосальні втрати» в боях на Донеччині. На запитання про причини, що змушують його воювати, він також не дав конкретної відповіді, обмежившись прощанням. Ці випадки підкреслюють складність та неоднозначність процесу повернення російських військовополонених та їхню подальшу участь у конфлікті.