Москва під прицілом: Як українські дрони прорвали ППО і чому Z-спільнота розпачливо шукає винних

На тлі нових атак різко контрастує риторика російських військових блогерів та офіційних осіб. Якщо на початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року вони пророкували параліч українського керівництва та швидке взяття Києва, то сьогоднішні реалії змушують їх визнавати масштабні проблеми та загрози безпосередньо для російської столиці.

Від «параду в Києві» до «немислимих загроз»

На початку 2022 року, російські оглядачі випромінювали впевненість, заявляючи про «параліч військово-політичного керівництва України», «повну деморалізацію військ» та «знищення української ППО одним заходом». Вони пророкували швидке тактичне оточення Києва, Харкова, Одеси, Херсона та мінімальні втрати для російської армії, називаючи вторгнення «репетицією параду в Києві». Однак, через більш ніж чотири роки, замість параду, Москва сама стикається з постійними атаками, які змушують її переглядати свою внутрішню пропаганду.

Читайте також: Системний парадокс мобілізації: як тисячі українців, виключених з обліку, знову стають військовозобов'язаними

Критична інфраструктура Москви під загрозою

Російський військовий блогер Дмитрієв висловлює серйозне занепокоєння з приводу атак, підкреслюючи, що Москва та область є найбільшим промисловим районом країни, де зосереджені високотехнологічні виробництва під прикриттям ППО. Це те, що Росія не може дозволити собі втратити. Він окреслив низку потенційних цілей навколо Москви:

• Енергетика: Нафтобази, газопереробні заводи, великі ТЕС, розташовані навіть серед житлових кварталів.
• Ракетобудування: Виробництво твердого ракетного палива для балістичних і зенітних ракет, а також протитанкових і зенітних ракет на півночі.
• Оборонна промисловість: Єдиний у країні виробник скафандрів і катапультних крісел для бойової авіації, а також ракетно-космічний кластер на північному сході.

За його словами, розвідувальні можливості України, посилені штучним інтелектом, у тисячі разів серйозніші, ніж здається, і надалі будуть використовуватись для накриття російської інфраструктури.

Хронічна «нездатність» та пошук винних

Інший російський оглядач назвав атаки на Москву «симптомом більш тяжкого недугу» – хронічної нездатності повернути собі ініціативу в затягнутому конфлікті. Він звинувачує «адміністративну та військову тупість начальства», що є «однією з головних традиційних проблем Московії». Причиною названо «несокрушимий абсолютизм», що сформував ментальність, де ініціатива вважається «синонімом неблагонадійності».

«Коли теперішні проблеми вирішуються, у опонента є можливості готувати нові сюрпризи, до яких ми вже звично не встигаємо адекватно приготуватися. Ми розбазарили велику кількість можливостей. Тепер будемо сплачуватися за це тим, що можемо лише реагувати на випади противника.» — один з російських оглядачів.

Автор виділяє парадокс: система, яка вимагає абсолютного підпорядкування та ініціативи лише «згори», не може дати децентралізованості та можливості розкрити потенціал, що в кінцевому підсумку веде до її демонтажу.

Істерика та заклики до ескалації: Суперечливі заяви

На тлі ударів Андрій Царьов виступає проти публікації фотографій наслідків атак, називаючи це «не патріотизмом» і закликаючи до репресій. Він порівнює ситуацію з радянськими військовими кореспондентами, які б не публікували наслідків гітлерівських ударів. Водночас, голова комітету Держдуми з оборони Андрій Картаполов цинічно заявляє, що Росія має «найкращу у світі систему ППО» і «додаткових заходів для захисту Москви не вимагається», але при цьому додає, що «чим швидше Росія завершить війну, тим скоріше завершаться всі ці безобразія з повітряними ударами». Депутат Держдуми Олексій Журавльов закликає до «знищення терористичного київського режиму» та проведення «широкомасштабної армійської операції», яка б вивела російські війська до Дніпра та звільнила Київ.

Однак, як зазначає автор, Росія вже використовує всю існуючу номенклатуру озброєнь, а подальша ескалація, така як мобілізація, лише підірве внутрішній консенсус. Крім того, будь-яка ескалація з боку Росії викличе адекватну або навіть більш потужну відповідь України, що з кожним днем посилюватиметься.

Наслідки для Москви та подальші перспективи

Прямі фінансові збитки від скасування 527 рейсів у всіх аеропортах Москви експерти оцінюють від 7,9 до 12,1 млрд рублів. Це підкреслює економічний вплив атак, який додається до руйнування інфраструктури та репутаційних втрат. Російська влада, великий капітал і населення Москви зіткнулися з «раніше немислимими загрозами».

З огляду на зростаючі технологічні можливості України та неспроможність російської ППО ефективно захищати навіть столицю, подальші атаки здаються неминучими. На думку аналітиків, ця ситуація повинна привести Росію до стадії прийняття, виведення військ на кордони 1991 року, виплати репарацій та обмеження своїх військових можливостей, аби не становити подальшої загрози для України та її європейських сусідів. Російська стратегічна авіація вже втратила 70% своїх носіїв, що обмежує їхні можливості системно впливати на Україну, тоді як Україна продовжує знаходити нові способи для ефективного ураження цілей на території агресора.

Читайте також: Меморандум США-Іран: ганьба, а не перемога?