Александер провів десять років, досліджуючи різні куточки світу та збираючи історії про майбутнє демократії. Він виявив, що, попри виклики, існує яскравий та сміливий образ майбутнього, який прагне реалізуватися через відкриті та партисипативні інституції. Однак, ключовим елементом цих змін є не самі інституції, а громадяни, які беруть на себе відповідальність за трансформацію суспільства.
Приклад з Мельбурна: як громадяни відновили місто
Одним з найяскравіших прикладів такої громадянської активності є історія Мельбурна, Австралія. Наприкінці 2020 року, в умовах локдауну через пандемію COVID-19 та лісових пожеж, жителі міста почали об'єднуватися онлайн. Вони усвідомили неспроможність існуючих структур влади ефективно реагувати на кризи та вирішили взяти справу у власні руки. Спочатку невелика група, згодом до них приєдналися сотні людей, які залучали експертів та формували бачення майбутнього міста.
Цією ініціативою було створено організацію Regen Melbourne, яка поставила три амбітні цілі: зробити річку Бірарунг придатною для купання, забезпечити продовольчу самодостатність кожного району міста та посилити відчуття спільноти на кожній з 300 000 міських вулиць. Через п'ять років досягнуто значного прогресу: річка стала об'єктом святкувань, отримала статус живого організму з правами, а міська рада підтримала ці ініціативи, надавши інституційну підтримку. Розглядається також створення постійної громадянської асамблеї для обговорення ключових міських проблем.
Від історії підданого до історії громадянина
Александер пропонує новий спосіб розуміння сучасної доби через призму «історій себе та спільноти». Він розрізняє три основні наративи. Перший – «історія підданого», характерний для минулих епох, де від людини вимагалося підкорення та виконання наказів. Другий – «історія споживача», яка домінувала після Другої світової війни, ґрунтуючись на принципі, що особистий інтерес призведе до загального блага. Це призвело до демократії вибору, де громадяни обирають політиків кожні кілька років.
Однак, нинішні виклики, такі як соціальна ізоляція, проблеми психічного здоров'я, зростаюча нерівність та екологічні кризи, неможливо вирішити в рамках «історії споживача». З руйнуванням цього наративу повертається невизначеність, що використовується популістами. Натомість, Александер пропонує «історію громадянина», де головним є активна участь, внесок власних ідей, енергії та ресурсів задля спільного блага. Ця історія ґрунтується на вірі, що колективний розум перевершує індивідуальний.
Гуманітарна відповідь на кризу: приклад з Алтадіни
Ще одним прикладом такої громадянської дії стала Алтадіна, Каліфорнія. Після руйнівних пожеж у січні 2021 року, які знищили цілі квартали, місцеві жителі, попри відсутність ресурсів, об'єдналися для взаємної допомоги. Вони створили Dena Heals – ринок взаємодопомоги та оздоровчий центр, який допоміг понад 7000 людям з 1500 сімей. Ця ініціатива є не просто благодійністю, а прикладом справжньої демократії, де люди спільно будують те, що їм потрібно.
«Демократія – це не те, що робиться для нас інституціями чи політиками. Це те, що ми робимо, що ми повинні будувати.» — Джон Александер.
Заклик до побудови майбутнього
Джон Александер завершує свій виступ закликом до дії, посилаючись на перші слова Конституції США: «Ми, люди». Він наголошує, що майбутнє не буде дароване нам як споживачам, але й не мусить бути нав'язане нам як підданим. Якщо ми об'єднаємося та будемо діяти як громадяни, ми зможемо побудувати майбутнє. Він закликає задуматися про те, що для нас важливо, хто ще це поділяє, і як разом можна щось створити. Побудова майбутнього вимагає активної участі, і вона починається з простих кроків.