Нова ера в лікуванні ожиріння: лікарі про прориви, ризики та майбутнє ендокринології

Рогальська підкреслює, що GLP-1 агоністи не є «чарівною пігулкою» для схуднення, а лише одним з інструментів в арсеналі ендокринолога. Ці препарати значно підвищили популярність спеціальності, вивівши її за межі лікування діабету та захворювань щитоподібної залози. Тепер ендокринологи активно займаються питаннями антиейджингу, метаболізму, інсулінорезистентності та схуднення. Експерт прогнозує, що через 10 років ожиріння може перестати бути діагнозом завдяки постійному розвитку препаратів цієї групи. Також згадується препарат Ретрутат, агоніст потрійної дії (GLP, GIP та глюкагон), ефективність якого порівнюють із баріатричними втручаннями.

Ризики при значному зниженні апетиту

Однак, тривале застосування препаратів, що суттєво знижують апетит, викликає занепокоєння щодо потенційних дефіцитних станів. Якщо раніше людина споживала певну кількість калорій, що забезпечувала необхідні вітаміни та мікронутрієнти, то при вдвічі меншому споживанні їжі, ймовірність отримати корисні речовини значно знижується. Це може призвести до дефіциту клітковини, білка та інших важливих нутрієнтів.

Читайте також: Відкриття в медицині: чому прогрес не завжди стає новиною

Лікар запевняє, що ці питання можуть бути керовані. Пацієнти, які витрачають значні кошти на лікування, як правило, змінюють свої харчові звички. Акцентується увага на концепції «Protein First», коли білок споживається першочергово. Крім того, існують спеціальні саплементи, що містять колаген, клітковину та інші необхідні речовини. Важливою проблемою при прийомі GLP-1 залишається саркопенія (втрата м'язової маси), тому акцент зміщується на силові навантаження та збереження м'язової тканини. Також необхідно стежити за щільністю кісткової тканини, рівнем вітаміну D та кальцію.

Сучасні сумніви щодо аналізів та вітамінів

Обговорюються також сумнівні аналізи, які часто призначаються без реальної потреби. Серед них – аналіз крові на кортизол, який є гормоном миттєвого вивільнення і сильно залежить від стресу під час здачі аналізу. Також аналіз на прогестерон на 21-й день циклу часто є неефективним через різну тривалість циклу та неможливість точно відстежити овуляцію. Аналізи на нейромедіатори, такі як серотонін, норадреналін та дофамін, також викликають питання, оскільки їх рівень в різних ділянках мозку може суттєво відрізнятися. Аналіз на непереносимість харчових продуктів (IgG) вважається маркером контакту з продуктом, а не алергії. Навіть популярний аналіз на феритин, хоч і вказує на дефіцит заліза, але є білком гострої фази запалення і його інтерпретація без урахування інших показників може бути помилковою. Лікар наголошує, що інтоксикація залізом є значно гіршою, ніж його дефіцит.

Особливу увагу приділено вітаміну D. Незважаючи на його популярність та статус гормону, лікар ставить під сумнів його надмірну важливість, зазначаючи, що високий рівень вітаміну D не обов'язково робить людей здоровішими. Синтез вітаміну D потребує специфічних умов (сонце без SPF, активний рух), які рідко досягаються в сучасному житті, особливо з урахуванням рекомендацій щодо захисту від сонця.

Складність гормонального балансу та міфи про пептиди

Термін «гормональний збій» лікар вважає занадто загальним і маркетинговим, який може охоплювати широкий спектр симптомів без чіткого пояснення причини. Обговорюється також питання пептидних препаратів, які часто називають «шматочками гормонів» і використовують з різною метою. Лікар висловлює думку, що це може бути пов'язано з юридичними та маркетинговими аспектами, щоб створити новий клас препаратів. Експериментальне застосування деяких пептидів, як-от Мос, викликає занепокоєння через відсутність доказових досліджень на людях.

Спеціальність психоендокринології, що вивчає взаємовплив гормонів та нервової системи, розглядається як ключова для розуміння багатьох процесів. Стрес, як позитивний, так і негативний, впливає на гормональний баланс, що може призводити до різних захворювань. З іншого боку, гормони, такі як GLP-1, досліджуються на предмет їхнього впливу на когнітивні функції та лікування таких захворювань, як хвороба Альцгеймера.

Статеве здоров'я та міфи про стосунки

Лібідо розглядається як надзвичайно складне явище, що знаходиться на перетині ендокринології, психіатрії та сексології. Його оцінка є переважно суб'єктивною. Зниження лібідо може бути пов'язане з гормональними порушеннями (дефіцит тестостерону, підвищення кортизолу), нейромедіаторними дисбалансами (низький дофамін) або психологічними факторами (стосунки з партнером, загальний психоемоційний стан). Лікар наголошує, що для підтримки статевого потягу в довгостроковій перспективі потрібна постійна робота над стосунками, а не лише гормональна корекція чи психотерапія. Ідея про «один партнер на все життя» та «лебедину вірність» розглядається як романтизований міф, що суперечить природним біологічним механізмам.

Щодо менопаузи, лікар спростовує міф про її помолодіння. Вік настання менопаузи залишився сталим, але перименопауза (період змін перед менопаузою) стала більш усвідомлюватися та діагностуватися. Передчасне виснаження яєчників, хоч і є реальним діагнозом, не помолодшало, але виявляється частіше через підвищену обізнаність та скринінги. Важливим фактором, що може впливати на фертильність, є надмірне схуднення.

На чоловічому боці існує андрогенний дефіцит (андропауза), який призводить до зниження рівня тестостерону та підвищення ризиків серцево-судинних захворювань. На відміну від жінок, у чоловіків цей процес відбувається плавно, без чіткого фінального етапу.

Майбутнє медицини та роль штучного інтелекту

Лікар Євгенія Рогальська також поділилася своїми мріями та планами, серед яких – створення власної антиейджинг клініки. Наразі вона активно працює над розробкою застосунку для селф-чекапу здоров'я «Jane». Цей інструмент, навчений на медичній експертизі, має на меті надати користувачам комплексний підхід до управління своїм здоров'ям, включаючи харчування, нутрицептики, рекомендації щодо аналізів та виявлення тривожних сигналів, але без призначення медикаментозної терапії. Це спроба зробити якісні медичні знання більш доступними, долаючи бар'єри між лікарем та пацієнтом.

Читайте також: Інтервальне голодування: чи справді воно продовжує життя та покращує здоров'я?