Оновлений український ЗРК «Корал»: чи готовий він конкурувати з російськими аналогами?

Історія «Корала» починається не з виставки MSPO, а з 2016 року, коли Київське конструкторське бюро «Луч» розпочало розробку зенітної керованої ракети для корабельного комплексу з вертикальним пуском за рішенням тодішнього міністра оборони Степана Полторака. Згодом проект було адаптовано для уніфікованої ракети модульної конструкції, що могла б використовуватися як у сухопутних, так і в корабельних системах. У червні 2021 року «Луч» представив повнорозмірний макет ракети, а генеральний конструктор Євген Коростильов повідомив про захист аванпроекту. Проте, це було лише погодження на папері, а не реальне створення ракети, яке потребувало державного замовлення, дослідного зразка та випробувань. Коростильов тоді оцінював створення першого дослідного зразка приблизно у два роки за умови належного фінансування.

Перше покоління «Корала»: маневреність та універсальність

Версія «Корала», показана у 2021 році (умовно «перше покоління»), мала на меті досягти надзвичайної маневреності завдяки системі керування з поясом двигунів поперечної корекції у передній частині ракети. У поєднанні з аеродинамічними рулями це мало дозволяти різко змінювати траєкторію. Заявлені характеристики включали вагу 300 кг (бойова частина – 25 кг), довжину 4,33 м, діаметр 260 мм та швидкість до 1100 м/с. Дальність ураження оцінювалася до 30 км, а висота – до 10 км. Наведення передбачало двохетапний принцип: спочатку польот за інерційною системою, а на кінцевій ділянці – захоплення цілі активною радіолокаційною головкою самонаведення, що не вимагає постійної підсвітки цілі радаром. Модульна конструкція дозволяла встановлювати різні головки самонаведення, включаючи інфрачервону, що свідчило про задум створення уніфікованої ракети для різних платформ.

Еволюція до другого покоління: нові можливості та невизначеність

У липні 2023 року міністр стратегічної промисловості Олександр Камишін згадав про успішні перші льотні випробування двох українських проектів ППО, додавши зображення «Корала», хоча й не уточнив, чи йшлося саме про нього. У листопаді того ж року заступник міністра оборони Іван Гаврилюк назвав «Корал» прикладом системи ППО з дальністю понад 100 км. Оновлена версія ракети була публічно представлена на MSPO у вересні 2026 року, хоча її показали раніше, 13 квітня 2026 року, у відео для працівників оборонно-промислового комплексу. Ракета другого покоління візуально значно відрізняється від макету 2021 року: вона більша, важча і, очевидно, адаптована для ширшого спектру завдань.

Стартова маса оновленої ракети сягнула 450 кг, довжина – 4,8 м, а максимальний діаметр – 300 мм. Бойова частина збільшилася до 36 кг, що на 50% більше за масою та на 44% за бойовою частиною порівняно з першою версією. Збільшена секція двигуна може свідчити про зростання запасу палива та, відповідно, дальності. Пояси двигунів поперечної корекції відсутні, що, ймовірно, пов'язано зі складністю виробництва. Наведення тепер поєднує радіокорекцію та інерційну систему на маршовій ділянці, а біля цілі працює активне радіолокаційне самонаведення. Поряд із цим, «Луч» має досвід створення ракет дальністю понад 100 км. Показана разом із самохідною пусковою установкою на шасі Tatra, ракета викликає питання щодо своєї фінальної конфігурації.

Порівняння з російськими ЗРК: потенціал та обмеження

Зміни в «Коралі» свідчать про проектування з новими вимогами щодо дальності. Для порівняння, російські системи С-350 та «Бук-М3» є найближчими орієнтирами. Ракети С-350 (9М96Е2) важать 420 кг, мають бойову частину 24 кг, швидкість до 1800 м/с, дальність до 120 км і висоту до 25 км. Ракета «Бук-М3» (9М317М) важча – 581 кг, з бойовою частиною 62 кг, швидкістю до 1550 м/с, дальністю до 70 км і висотою до 35 км. Друге покоління «Корала» за масою знаходиться між цими двома російськими ракетами, а його бойова частина більша, ніж у С-350, але менша, ніж у «Бук-М3». Розмах оперення «Корала» збільшився майже на чверть, ставши більшим, ніж у аналогів.

Однак, ключові показники – дальність, швидкість та максимальна висота ураження – залишаються невідомими. Без цих даних неможливо стверджувати, що «Корал» досяг рівня С-350 чи «Бук-М3». Важливо розрізняти перехоплення аеродинамічних цілей (літаки, БПЛА, крилаті ракети) та балістичних. Для С-350 дальність перехоплення балістичних цілей значно менша (5-25 км), а для «Бука» можливості проти балістичних цілей також скромніші. Навіть якщо «Корал» зрівняється з «Бук-М3» чи С-350 за дальністю, це не гарантує йому здатності перехоплювати балістичні ракети типу «Іскандер-М» чи «Циркон» через їхню високу швидкість, висоту польоту та характер траєкторії.

Ефективність будь-якої ракети залежить від усієї системи ППО, включаючи радар, передачу цілевказання та швидкість реакції. Радар має вчасно виявити ціль, побудувати траєкторію і забезпечити точність наведення. С-350 використовує багатофункціональні радари 50N6Е, здатні одночасно обстрілювати до 16 аеродинамічних або 12 балістичних цілей. «Бук-М3» має власні радари на кожній установці, що забезпечує розподіл вогневих засобів. Для «Корала» відкритих даних щодо наземних засобів наведення немає, що робить будь-яке порівняння приблизним. Зважаючи на зростання загроз від дронів та авіаційних засобів ураження, потреба у збільшенні дальності є актуальною. Однак, «Корал» наразі є ракетою на шляху до створення повноцінного комплексу, а не готовим продуктом. Попереду – завершення розробки, випробування та налагодження серійного виробництва.

Перспективи інтеграції та власне виробництво

Норвезька компанія Kongsberg планує інтегрувати українські ракетоперехоплювачі у свої системи NASAMS, розглядаючи це як серійне виробництво сотень ракет для України. Хоча конкретна ракета не називається, аналітики вважають «Корал» одним із перших кандидатів, попри певні питання щодо його довжини, яка може перевищувати довжину пускового контейнера NASAMS. Якщо проект «Корал» дійде до серійного виробництва, Україна отримає не просто новий перехоплювач, а важливий елемент власної багаторівневої системи протиповітряної оборони.