Український Володимир Маяковський.

Блоги

16.04.2020 12:13 (Оновлено 16.04.2020 в 12:14)

Дмитро Снєгирьов, джерело: «Facenews»

Блоги

Послуговуючись політичними кліше, ми часто стаємо заручниками власної необізнаності. В радянській період ми вчили творчість багатьох поетів і письменників в контексті їх революційної приналежності. Наразі ламаємо списи, проводячи культурні люстрації в залежності від вподобань тих, хто через нашу наївність та неосвіченість, монополізує право на істину.

14 квітня виповнюється дев'яносто років з дня смерті Володимира Маяковського.

Літературна доля Володимира Маяковського склалася вельми драматично. Отримавши клеймо поета російської революції, він автоматично потрапив в опалу сучасної української освіти. Політика взяла верх.

Вато зазначити, що все своє життя Маяковський був тісно пов’язаний з Україною.

Його батько мав серед предків представників українського козацтва. Так, Маяковський Костянтин Кирилович – прадід поета по батькові, був сином полкового осавула, що служив у славному козацькому місті Бериславі Херсонської губернії. У 1822 р. після завоювання Грузії був переведений на Кавказ. Дід поета по батьківській лінії – Маяковський Костянтин Костянтинович народився в українському Бериславі, проте виріс у Грузії, довгі роки служив секретарем повітового правління Ахалціхе.

Бабуся поета по батькові – Данилевська Євфросинія Йосипівна, походила з роду вихідця з Подільської губернії (нині – Вінницька область) козака Данила і була двоюрідною сестрою відомого українського дослідника і письменника Г. Данилевського. До слова, саме Данилевського можна назвати одним із родоначальників української фантастики.

Мама Володимира – Павленко Олександра Олексіївна, була дочкою українця, штабс-капітана Павленко Олексія Івановича (дід поета по матері). Батько поета – Маяковський Володимир Костянтинович народився вже в Ахалціхе, навчався в Кутаїсі та Тбілісі, служив лісничим у фортеці Багдад.

Три разных истока во мне речевых:

Я – не из кацапов-разинь.

Я -дедом казак,

Другим – сечевик,

А по рожденью грузин.

Ось такий родовід В. Маяковського, народженого в Грузії в сім'ї українців, закинутих імперською волею завойовувати Кавказ.

А щоб усвідомити суть відношення "комуністичного поета" Маяковського до України, відчути його широку козацьку душу, варто вдумливо прочитати його вірш "Борг Україні", написаний у 1926 році, де любов до України прекрасно бринить і російською мовою:

А что мы знаем о лице Украины?

Знаний груз у русского тощ

– Тем, кто рядом, почета мало.

Знают вот украинский борщ,

Знают вот украинское сало.

И с культуры поснимали пенку:

Кроме двух прославленных Тарасов– Бульбы и известного Шевченка,

– Ничего не выжмешь, сколько ни старайся.

А если прижмут – зардеется розой

И выдвинет аргумент новый:

Возьмет и расскажет пару курьезов

– Анекдотов украинской мовы.

Говорю себе: товарищ москаль,

На Украину шуток не скаль...

Разучите эту мову на знаменах– лексиконах алых,

Эта мова величава и проста:

"Чуешь, сурмы заграли,Час расплаты настав..."

Разве может быть затрепанней да тише

Слова поистасканного "Слышишь"?!

Я немало слов придумал вам,

Взвешивая их, одно хочу лишь,

– Чтобы стали всех моих стихов слова

Полновесными, как слово "чуешь".

Трудно людей в одно истолочь,

Собой кичись не очень.

Знаем ли мы украинскую ночь?

Нет, мы не знаем украинской ночи.

14 квітня 1930 року Маяковський вистрілив собі в серце, залишивши посмертну записку.

Послуговуючись політичними кліше, ми часто стаємо заручниками власної необізнаності. В радянській період ми вчили творчість багатьох поетів і письменників в контексті їх революційної приналежності. Наразі ламаємо списи, проводячи культурні люстрації в залежності від вподобань тих, хто через нашу наївність та неосвіченість, монополізує право на істину.

Варто наново відкрити для себе унікальну особистість поета з українським козацькім корінням.