Вибори мера Києва: хто буде другим?

Блоги

23.09.2020 13:05 (Оновлено 23.09.2020 в 13:45)

Олег Лисный, джерело: «Facenews»

Блоги

Про те, що мерські передвиборчі перегони у Києві увійшли у свою активну фазу свідчать не лише багаточисельні білборди на вулицях столиці та набридливі агітаційні ролики на радіо та телеканалах, але й запеклі війни компроматів та соціологій.

Все частіше різні агенції та структури (серед яких є як авторитетні , так і «одноденки») публікують результати соціологічних досліджень, які мають на меті «допомогти» виборцю зробити вірний вибір 25 жовтня. До цього процесу долучаються і букмекерські контори.

Фігурантів в цих дослідженнях все більше, але тенденції залишаються сталими. На сьогодні можна чітко констатувати, що основна п'ятірка претендентів на мерське місце вже сформувалася: Віталій Кличко, Андрій Пальчевський, Сергій Притула, Ірина Верещук та Олександр Попов. І зрозуміло, що в один тур «мерська епопея» у столиці не завершиться, оскільки «лідери соціологічних опитувань» вестимуть жорстку боротьбу не лише з фаворитом перегонів (чинним мером), але й один з одним. Крім того, добрих пару десятків технічних і не дуже кандидатів активно «під'їдатимуть» рейтинги реальних учасників перегонів.

Але на мою суб'єктивну думку, у другий тур разом з Віталієм Кличком має великі шанси вийти Андрій Пальчевський. У своєму припущенні я базуюсь не стільки на цифрах соцопитувань (до речі одні повністю підтримують мою гіпотезу, а інші ставлять його у кінець списку першої п'ятірки претендентів), а більше на «емоційній складовій».

Певним свідченням цього є недавній пост у Фейсбук Кличка про так званий знайдений ним телефон супутниці Пальчевського. Можна сказати, що це дрібничка, а можна розцінити, як те, що чинний мер розгледів в ньому реального противника і «вдався до емоцій». А , як відомо, чемпіони-боксери емоційно реагують лише на претендентів, які здатні загрожувати «чемпіонському поясу».

І тут справа не тільки в емоціях фаворита. Зрозуміло, що це лише фрагмент виборчого протистояння… Справа в іншому — в «емоційності» українського виборця: який не вірить владі, а вірить телеобразам; готовий проголосувати за будь-кого, але не за «старі обличчя»; дуже часто говорить соціологам не те, що думає насправді; вміє дивувати тих, хто думає, що він у владі назавжди.