На парламентських виборах у Вірменії 7 червня 2026 року партія чинного прем'єр-міністра Нікола Пашиняна «Громадянський договір» здобула переконливу перемогу, набравши близько 51% голосів. Промосковські політичні сили зазнали поразки: блок «Сильна Вірменія» отримав лише близько 23%, а табір Роберта Кочаряна ледь подолав 10% бар'єр. Рекордна явка майже 60% для країни, що переживає кризи, свідчить про високу громадянську свідомість та бажання народу визначити долю країни.
Ці вибори стали не просто внутрішньополітичною подією, а геополітичним симптомом того, що Росія втрачає свій вплив на периферії, зокрема на Кавказі. Вибір вірменського народу, зроблений уперше за майже десять років у спокійних умовах, вказує на чіткий курс на європейську інтеграцію та нормалізацію відносин із сусідами, попри шалений тиск з боку Москви.
Читайте також: Зміна світового порядку: як Сі Цзіньпін переграв Трампа на саміті в Пекіні
Переломний момент: Чому Вірменія відвернулася від Москви
Перемога Пашиняна, колишнього журналіста, який очолив народний рух у 2018 році проти прокремлівської верхівки, є прямим наслідком глибокого розчарування вірмен у Росії. Цей переломний момент особливо загострився після війни в Карабаху.
- Провал у Карабаху: У 2023 році Азербайджан швидко повернув Карабах. Понад 100 тисяч етнічних вірмен були змушені залишити свої домівки, а російські «миротворці», що мали їх захищати, залишалися пасивними, що стало шоком для багатьох вірмен.
- Відмова від ОДКБ: Після Карабаху, Пашинян заморозив участь Вірменії в ОДКБ — пострадянському аналогу НАТО під егідою Москви, демонструючи відхід від військового союзу з Росією.
- Курс на Європу та мир: Вірменія повернулася обличчям до Європи та розпочала переговори з Азербайджаном і Туреччиною щодо мирного врегулювання, що сприймається Кремлем як «державна зрада».
Тиск Кремля та інформаційна війна
Москва відповіла на вірменський розворот агресивним тиском. Кремль задіяв усю свою машину, щоб зламати вибори та повернути Вірменію на свою орбіту. Це включало економічний шантаж та спроби прямого втручання.
Зокрема, Росія почала перекривати вірменський експорт (вина, коньяку, фруктів) на свій ринок, який торік становив майже 3 мільярди доларів, а також погрожувала підняти ціни на газ, 80% якого Вірменія купує у Москви. За даними розвідки, Кремль навіть планував завезти зі своєї території 100 тисяч етнічних вірмен з російськими паспортами для фальсифікації голосування, виділивши на це близько 50 мільйонів доларів. Ця схема провалилася, зокрема, через рішення Вірменії дозволити голосувати лише на території країни. Також активно працювали проросійські ботоферми, поширюючи фейкові відео та дискредитуючи Пашиняна.
«Кремль не вміє по-іншому. Він не може запропонувати майбутнє, тому торгує страхом і брехнею.»
Підтримка Заходу та уроки для України
На противагу московському тиску, Європа та Америка відкрито підтримали Пашиняна. За кілька днів до виборів очільниця Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн оголосила пакет допомоги на понад 50 мільйонів євро та відкрила безмитний доступ вірменським фермерам на європейський ринок. Підтримка також лунала з боку США, які мають інтереси в регіоні, зокрема щодо транзитного коридору через Вірменію.
Ситуація у Вірменії має прямі паралелі з Україною, яка також стикається з економічним тиском, інформаційною війною та спробами Кремля маніпулювати виборами. Перемога Пашиняна демонструє, що Москва не є всесильною, а її методички працюють лише там, де люди піддаються страху. Цей випадок підтверджує системну тенденцію втрати Кремлем впливу на пострадянському просторі, де дедалі більше націй відвертаються від застарілих імперських амбіцій.
Виклики попереду: Шлях до миру та стабільності
Хоча перемога Пашиняна є знаковою, перед Вірменією стоять серйозні виклики. Для остаточного врегулювання миру з Азербайджаном необхідно змінити вірменську Конституцію, вилучивши згадку про Карабах. Проте для цього потрібен референдум, для якого Пашинян потребує 2/3 голосів у парламенті – такої «надбільшості» його партія не має. Це може відкласти мирний процес на роки, адже референдум планувався лише на 2027 рік.
Таким чином, Вірменія зробила вибір на користь Європи та миру, але цей шлях буде довгим і складним. Він вимагатиме не лише політичної волі, але й глибоких конституційних змін, перебудови економіки та нормалізації відносин із сусідами – усе це під постійним тиском Москви. Геополітичний розворот – це робота на покоління, яка вимагає від країни надзвичайних зусиль та свідомості.
Читайте також: Орбітальна війна: як Китай перетворює космос на нове поле бою