Гроші як універсальна формула щастя: чи здатні вони об'єднати українське суспільство?

Новини

21.08.2026 22:30

Игорь Блохин, джерело: «Facenews»

Новини

Суспільство в Україні, за словами морського юриста Миколи Гольбіна, штучно розділене за низкою ознак: мовною, географічною, політичною, а також за наявністю чи відсутністю кримінальних справ. Однак існує одна універсальна константа, здатна об'єднати всіх – це великі гроші. Це спостерігається на тлі останніх оприлюднених плівок НАБУ, які, на думку юриста, яскраво ілюструють цю тезу.

На записах видно, як чиновники обговорюють деталі перевезення значних сум готівки, при цьому мовне питання відходить на другий план, коли на кону стоять фінансові оборудки. Так само стираються межі для колишніх бізнесменів під санкціями, які, перебуваючи за кордоном, телефоном вирішують справи, пов'язані з державними банками України. Це свідчить про те, що гроші є єдиною мовою, яка здатна нівелювати будь-які конфлікти та розбіжності.

Вибіркове правосуддя: чи є воно формулою щастя для чиновників?

Гольбін пропонує внести лише одне слово – «виборче» – до розділу Конституції про правосуддя, щоб змінити ситуацію. За його словами, «виборче правосуддя» пояснює, чому простим громадянам блокують перекази на тисячі гривень через фінмоніторинг, тоді як фірми-одноденки можуть легально вносити сотні мільйонів гривень як заставу для чиновників, і це залишається поза увагою. Така система дозволяє чиновникам діяти «виключно в правовому полі», прикриваючись нормами закону.

Юрист наголошує, що ситуація з аномальними заставами від фірм-одноденок обговорювалася ще рік тому. Судячи з нових плівок НАБУ, є особи, які можуть брати подібні справи під особистий контроль. «Виборче правосуддя» проявляється в тому, що сотні мільйонів коштів зараховуються без належної перевірки походження, а справи швидко закриваються або чиновники виходять на свободу.

Два світи: відповідальність звичайних громадян та чиновників

У контраст до дій чиновників, Гольбін наводить приклад реального вироку, за яким людина отримала строк за крадіжку продуктів на суму 1770 гривень. Водночас, чиновники, у яких знаходять зайві земельні ділянки чи незадекларовані комплекси, відбуваються значно легше. Це ілюструє різницю у ставленні до особистих інтересів та суспільного блага.

Окремо юрист порушує питання щодо мовного конфлікту. Він дивується, чому обговорення бізнесу та «ділежа» з боку чиновників на плівках НАБУ відбувається не державною мовою, і це не викликає суспільного обурення. Натомість, таксисти чи продавці можуть отримати штраф за спілкування недержавною мовою. Це знову ж таки вказує на вибірковий характер правосуддя.

Гольбін висловлює скептицизм щодо ефективності «показушної боротьби з корупцією», де тисячі викривають, але одиниці отримують реальні терміни. Він ставить під сумнів, чи отримують реальні терміни міністри чи депутати, натякаючи, що чиновницькі діти «неприкосновенні».

«Конституція існує не для того, щоб захищати чиновників від народу, а для того, щоб захищати народ від свавілля чиновників. Головна задача конституції – це поставити владу в рамки закону, щоб держава не могла робити з людини все, що їй заманеться.» — Микола Гольбін.

Юрист зауважує, що фрази про необхідність контролювати корупцію, або навіть очолити її, які лунають на записах НАБУ та САП, вже не виглядають як жарт, а скоріше як план дій. Він згадує скандал з НАБУ влітку 2025 року, який призвів до гучних заяв, але без реальних посад, а деякі особи встигли виїхати з країни. Нова порція плівок у серпні 2026 року, на його думку, може знову сколихнути суспільство.

Синхронність подій, таких як звільнення міністра Федорова, його інтерв'ю про системну корупцію, поява додатків «Резерв+» та протести проти звільнення, наводить на думку про можливу скоординованість дій або ж про «громовідвід», який відводить увагу від справжніх проблем. Гольбін висловлює сумнів у випадковості таких збігів, особливо під час війни, коли, на його думку, подібні скандали неприпустимі. Однак, він припускає, що «ген чиновницького воровства» вже неможливо викорінити.