Росія формує батальйони з українських полонених: воєнний злочин чи пропаганда?

Виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко пояснив, що одним із методів впливу на військовополонених з боку російської в'язничної адміністрації є пропозиція перейти на бік ворога, отримати звільнення, російське громадянство та можливість вступити до лав Збройних сил РФ. Такі пропозиції не є універсальними і залежать від місця проживання особи та наявності родичів на окупованих територіях, що робить таких осіб більш залежними від тиску.

Методи примусу та пропаганди

Особи, які перебувають у місцях несвободи, включно з військовополоненими, засудженими, вивезеними з окупованих територій, стикаються з пропозиціями отримання російського громадянства, часто супроводжуваними можливістю служби у збройних силах РФ. Йдеться, зокрема, про 2700 осіб, вивезених із чотирьох колоній Херсонської області до Криму, а згодом – до Росії. Після пересудів за російським законодавством, при звільненні їм пропонували громадянство та можливість служби.

Олександр Павліченко наголосив, що рекрутація військовополонених державою, яка воює проти іншої держави, є прямим воєнним злочином, що забороняється Третьою Женевською конвенцією. Однак, це також може розглядатися як елемент пропагандистської кампанії Росії, спрямованої на створення враження, що проти України воюють колишні українські військовослужбовці. До таких формувань можуть залучати не лише військовополонених, а й колишніх правоохоронців та військових з новоокуппованих територій, які мають досвід служби або статус учасника бойових дій. Росіяни використовують їх як пропагандистський матеріал, залучаючи до своїх формувань за різними мотивами: від контрактів та грошового стимулювання до прямого примусу.