Операція «Вівальді»: Як ЗСУ зірвали стратегічний план Росії на сході України

Ключовою метою операції «Вівальді» було зрив наступальних дій противника, який планував через плацдарм на річці Чорний Жеребець рухатися на Святогірськ і Трудолюбіве, щоб розрізати українське угруповання на східному березі річки Оскіл. Цей стратегічний задум РФ передбачав повне охоплення Донецької області. Успіх операції «Вівальді» фактично зруйнував 144-ту дивізію 20-ї армії РФ, яка перестала існувати як організована військова сила, та змусив противника відмовитися від своїх планів.

Значні втрати противника та техніка

За час проведення операції «Вівальді» противник зазнав значних втрат не тільки в особовому складі, але й у техніці. Загалом було уражено 3800 артилерійських систем, 1800 засобів ППО та 68 000 засобів БПЛА. Важливо зазначити, що частина техніки, яка була уражена, згодом поверталася до строю, але близько 20% артилерії було повністю знищено.

Зірваний стратегічний задум ворога

Операція «Вівальді» мала значно більший вплив, ніж просто звільнені кілометри. Головною метою було зірвати наступ противника, який прагнув захопити Святогірськ і Трудолюбіве, аби розрізати українські сили та повністю охопити Донецьку область. Цей стратегічний план РФ, розрахований на 2026 рік, було зірвано. Наступальне угруповання противника розгромлене, що призвело до тимчасової відмови від планів охоплення Донецької області. Натомість противник зосереджує зусилля на Добропільському напрямку, але й там стикається з контрдіями українського командування.

Успіх операції полягає не стільки в кілометражі, скільки в тому, що третій корпус вийшов на річку Чорний Жеребець, значно скоротивши лінію фронту. Це дозволяє ущільнити позиції, посилити оборону за рахунок БПЛА та артилерії. Крім того, перемога українських сил змушує противника знову форсувати річку, що є надзвичайно складною військовою задачею.

Унікальні умови проведення операції та підвищення ефективності військ

Операція «Вівальді» проводилася в надзвичайно складних умовах. На відміну від типової практики створення окремих наступальних угруповань, ЗСУ наступали військами, які обороняли найдовшу смугу фронту (близько 160 км). Ці війська, які за півроку до цього відступали, мали наступати, маючи значну перевагу противника в чисельності, БПЛА та артилерії. Це свідчить про значне підвищення ефективності військ, розвідки, побутових умов, логістичного забезпечення та впровадження наземних роботизованих комплексів.

Ключовим фактором успіху стала зміна військової культури, впровадження командної роботи, довіри та директивного управління. Відбулося розкриття корпусного рівня, де корпус зайнявся оперативними завданнями, паралізуючи логістику противника на глибину до 100-150 км, а також знищуючи його системи управління, зв'язку та ППО. Це призвело до того, що противник вимушений вивантажувати ресурси за 40-50 км від лінії фронту, значно ускладнюючи постачання.

Зниження показників самовільних залишень позицій (СЗЧ) в третьому корпусі в середньому на 2,2% порівняно із ЗСУ в цілому свідчить про підвищення довіри до командування та колективу. Люди почали воліти брати участь у штурмових діях, які стали менш людинозатратними, ніж оборонні. З'явилася ініціатива, що призвело до змін у всьому армійському ланцюжку від рядового до командування корпусу.

Нова мілітарна культура та вдосконалення управління

Управління безпекою операцій, як новий елемент української армії, відіграло ключову роль. Було створено відділ, який оцінює ризики, загрози та пропонує шляхи їх усунення. Також цей відділ займався введенням противника в оману та захистом власних військ, зокрема, шляхом використання неточних даних з боку російських військ. Зокрема, ворог отримував інформацію, що підтверджувала його помилкові уявлення про успіхи.

Начальник штабу угруповання військ «Центр» зазначив, що головними завданнями корпусу було створення умов для дій бригад, а не просто надання вказівок. Більшість часу було витрачено на нарощення спроможностей військ, підготовку особового та управлінського складу, а також на операції в тиловій зоні противника. Це включало антидроновий захист, виставлення постів ППО, ремонт шляхів, захист складів та об'єктів критичної інфраструктури.

Угруповання військ «Центр», що складається з третього, 11-го та 19-го корпусів, відповідає за ключову ділянку фронту. Хоча ця структура позаштатна, її командування працює над створенням інструментів оперативного рівня, планувальними процедурами та забезпеченням тилу. Значна увага приділяється логістиці, підтримці доріг, енергосистем, житлового фонду, а також прикриттю ППО та радіоелектронній боротьбі.

Зміна підходів до управління та бойової підготовки

Командир 60-ї бригади розповів про трансформацію підрозділу, який на початку операції був одним із найслабших у корпусі, але в результаті посів друге місце в рейтингу Сил оборони України за результатами вересневих боїв. Зміни включали кадрові рішення, впровадження нових підходів до управління та бойових дій, зокрема, щодо наземних роботизованих комплексів.

Бригада брала участь у всіх чотирьох етапах наступальної операції, стабілізуючи фронт, зачищаючи противника та переходячи до наступальних дій. Командир 60-ї бригади підкреслив тісну взаємодію з сусідами, гнучкість у плануванні та довіру, яка дозволила реалізувати ефективні наступальні дії. Завдяки стійкій обороні бригада дала можливість сусідам розвивати наступ.

Результати операції «Вівальді» та майбутні перспективи

Третя штурмова бригада стала ключовою ударною силою наступу, демонструючи новий рівень бригадної ефективності. Бригада проявила себе як наступальна, створюючи мікрокотли та беручи в оточення значну кількість особового складу противника. Завдяки швидкості просування та здатності до охоплень, третя штурмова бригада досягла унікальних результатів. 60-та бригада, хоч і друга за результатами, відзначилася надзвичайно стійкою обороною, що дозволило звільнити сили для штурмових дій.

Незважаючи на успішне завершення операції «Вівальді», ключовим завданням залишається подальша зміна військової культури та підвищення ефективності військ. Бригади, які вважалися найслабшими, за рік демонструють найкращі приклади ефективності, що свідчить про їхній потенціал до подальших успіхів. Українська армія доводить свою здатність наступати проти переважаючого противника, завдаючи значно нижчих втрат.