Ситуація в українській владі описується журналістом "Української правди" Романом Романюком як "трикутник збентеження", що складається з Президента, уряду та парламенту. Ця аналогія, що включає поняття "вершин", "глухих кутів" та "тупих кутів", стає основою для розбору поточного стану політичної системи. Аналітик Ярослав Железняк, автор YouTube-каналу "Залізний нардеп", детально розглядає ключові аспекти статті, виділяючи 19 цитат для ілюстрації процесів, що відбуваються.
Новий політичний сезон, який зазвичай розпочинався у вересні, цього разу стартував раніше, ще в липні. Попри необхідність демонструвати єдність на публічних заходах, команда Президента входить у цей сезон з дестабілізованим Офісом, фрагментованим парламентом та розгубленим Кабінетом міністрів. Це створює атмосферу невизначеності щодо подальших кроків влади.
Президент: Шлях від сили до безсилля
Серпневе засідання РНБО стало свідченням реального стану бюджетного дефіциту, представленого новопризначеним Прем'єр-міністром Сергієм Ковальчуком. Згідно з повідомленнями членів РНБО, Президент Володимир Зеленський був настільки вражений, що телефоном відчитав відповідальних за європейські та МВФ-законодавчі ініціативи народних депутатів. Ця стратегія, що передбачає публічні догани та дзвінки з засідань, хоч і була помітною, але не призвела до бажаних результатів у вигляді успішних голосувань. Натомість, такі дії все частіше сприймаються не як демонстрація сили, а як ознака протилежного.
«Президент дуже схожий на візника, який застряг у багні, шмагає свого коня в надії, що посилення покарання дозволить вичавити хоча б кілька останніх ривків. Але головна проблема в тому, що він сам загнав свого воза в це болото.» — Роман Романюк (за інтерпретацією Ярослава Железняка).
Причини такої ситуації криються у завищених суспільних та політичних очікуваннях, створених влітку, зокрема, розмовами про "вибори у листопаді" та "40 днів для миру". Однак, осінь принесла зовсім іншу військову реальність. Люди бачать контраст між обіцянками завершити війну до листопада та "репетицією апокаліпсису" у вересні, між жорстким режимом економії та спробами відмити 150 мільйонів для звільнення чиновника.
Офіс Президента: На тлі корупційних скандалів
Стаття в "Українській правді" влучно запропонувала нову назву для Офісу Президента – "Офіс підозр", натякаючи на численні корупційні скандали, що його оточують. За даними ЗМІ, чиновники, які опинилися під слідством, починають співпрацювати з антикорупційними органами, що може виявити схеми, пов'язані з "Енергоатомом", будівництвом будинків у кооперативі "Династія" та особами, яких називають "Вова". Незважаючи на заяви Президента про незнання про корупцію в Офісі з медіа, ситуація ставить під сумнів щирість цих тверджень. Після таких історій, особливо пов'язаних з арештом Олени Мудрої, у владній вертикалі відбуваються зміни, які трансформують парадигму управління.
Система стає менш керованою, оскільки люди починають усвідомлювати, що краще не виконувати злочинні накази та втратити посаду, ніж виконувати їх і втратити свободу. Коли політичні інструменти вичерпуються, залишаються силові. Акцент зміщується від політичних компромісів до грубої сили та контролю, що пояснює одержимість Банкової впливом на СБУ, ДБР та Офіс Генерального прокурора. Президент втратив моральну перевагу над корупціонерами, і будь-які його заклики до боротьби з ними могли б поставити під удар його самого та його оточення.
Уряд: Чесна правда як холодний душ
Прем'єр-міністр Сергій Ковальчук, який відрізняється емоційною стриманістю, став першим серед топ-чиновників, хто наважився сказати правду депутатам та Президенту. Після аналізу ресурсів та потреб країни, він був шокований масштабом фінансових проблем. Замість приховування, Ковальчук представив депутатам реальну картину бюджетного дефіциту, що вимірювався десятками мільярдів доларів. Ця презентація стала "холодним душем" для багатьох, особливо на тлі невдалих голосувань за ключові закони 1 вересня, які поставили країну перед загрозою втрати 4-5 мільярдів доларів фінансування.
Парламент, у свою чергу, мусить голосувати за закони, навіть якщо уряд показує страшні слайди з дірами в бюджеті. Відсутність розуміння, як покрити втрати, ставить під загрозу не лише політичні перспективи, а й базові соціальні виплати, як-от пенсії в грудні.
Парламент: Залежність від однієї фігури
Третя вершина трикутника влади – Верховна Рада – описується як "глухий кут". За чутками, що циркулюють у коридорах влади, голова фракції "Слуга народу" Давид Арахамія може стати підозрюваним у справах щодо корупції. Він намагається домовитися про відтермінування можливих процесуальних дій, аргументуючи це необхідністю уникнути дестабілізації парламенту в умовах складної ситуації в країні. Проте, парламент, що тримається на одній людині та неформальних домовленостях, є надзвичайно крихким.
Проблеми з відсутністю кворуму та нездатністю зібрати достатньо депутатів свідчать про глибоку кризу управління. Це створює ситуацію, коли влада вдає розгубленість, хоча, можливо, і знає, як вирішити фінансові проблеми. Ключовим викликом залишається питання: де знайти кошти для функціонування держави та ведення війни. Відповіді на це питання, на відміну від пропозицій щодо посилення боротьби з корупцією через антикорупційні законопроекти, ухвалення бюджету з фокусом на скорочення витрат, або боротьбу з незаконним тютюном, відсутні.
Висновок: Відсутність відповідей та криза
На тлі "трикутника влади" – Президента, уряду та парламенту – українське суспільство стикається з фінансовою невизначеністю. Попри наявні інструменти для вирішення проблем, такі як антикорупційні законопроекти та можливе скорочення видатків, влада демонструє бездіяльність. Замість пошуку ефективних рішень, спостерігається імітація розгубленості, що ставить під сумнів здатність діючої влади забезпечити стабільне майбутнє країни. Відсутність відповідей на фундаментальне питання "Де взяти гроші?" свідчить про глибоку кризу управління та довіри.